Джерело: Закон і бізнес
Інститут кримінальних проступків містить ряд недоліків, які, на думку практиків, перекреслюють саму ідею швидкого правосуддя. Найгірше в цьому те, що тепер злочини коштуватимуть дорожче.
Почати з основ
Незважаючи на те що впровадження інституту кримінальних проступків відкладалося, до нього так і не встигли належним чином підготуватися. Уже не так важливо, що стало на заваді, — реформа прокуратури чи банальна недбалість правоохоронців.
Життя пересічних українців від запровадження кримінальних проступків навряд чи покращиться. Утім, гарною є новина про те, що від більшості злочинів тепер можна відкупитися. Чи поповнить це державний бюджет, а не кишеню дізнавача — покаже практика.
Тож які зміни відбулись? Відтепер поняття «злочин» модифікувалося: замість нього Кримінальний кодекс оперує поняттям «кримінальне правопорушення». Ним визначається передбачене кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом кримінального правопорушення.
Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Проступком є діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі, що не перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Злочини у свою чергу поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Завдяки запровадженню інституту кримінальних проступків злочини, які раніше відносили до категорії невеликої тяжкості, були перейменовані, а строки провадження — скорочені. Утім, для таких змін довелось підвищити санкції для інших злочинів.
Ціни та результати
Перший доволі неочікуваний ефект від запроваджених змін — подорожчання санкцій, адже віднесення до категорії проступків прив’язане до розміру покарання. Унаслідок цього було істотно посилено покарання більш ніж за 100 статтями. Зокрема, якщо раніше за розголошення лікарської таємниці медичному персоналу «світив» штраф у розмірі 850 грн., то після 1.07.2020 аналогічне діяння коштуватиме 68000 грн. Утім, медичні злочини є доволі складними у розслідуванні, на відміну від крадіжок.
Якщо до змін санкція за крадіжку варіювалася від 850 до 1700 грн., то тепер проста крадіжка стартує від 17000 грн. штрафу з верхньою межею 51000 грн. Аналогічних змін зазнали і грабіж, розтрата майна службовою особою, незаконне полювання та опір представникові влади.
До речі, навмисне пошкодження майна журналіста зросло з 850 до 17000 грн. Цікаво, чи будуть ці санкції застосовуватися і до працівників правоохоронних органів, які іноді перешкоджають висвітленню подій.
У свою чергу багато злочинів стали проступками. До них тепер належить погроза вбивством та ухилення від сплати аліментів. Зненацька до переліку потрапили такі злочини, як ненадання допомоги хворому медичним працівником та насильницьке донорство. Оскільки ці злочини завдають шкоди життю та здоров’ю, їх віднесення до проступків явно передчасне.
Швидко та без затримок розслідуватимуться порушення недоторканності житла, а також порушення таємниці листування. Право на освіту разом з правом на медичну допомогу також стало не дуже важливим. Спростили процедуру розслідування за протидію законній господарській діяльності, а також за примушування до виконання договорів та за фальсифікацію договорів. Нині планують пришвидшити розгляд низки економічних злочинів, тож рейдерство матиме всі шанси на розквіт. На додачу до всього розголошення банківської таємниці так само визнали не дуже важливим. Певно, все це в сукупності покращить економічну ситуацію в державі.
Такі злочини, як хуліганство, які на практиці доволі рідко вчиняються однією особою, уможливлюють маніпуляції. Адже дізнавач зможе кваліфікувати дії як проступок або як злочин. Чи допоможе це забезпеченню порядку на вулицях? Відповідь громадяни невдовзі дізнаються. За невелику винагороду дізнавач напише, що хуліган був лише один. Інші просто перебували поруч. Проте для потерпілого це обернеться не захистом прав, а продовженням цькування.
Дізнавач сказав «треба»
Багато нарікань у адвокатів пов’язано саме з процесуальними питаннями. Так, навіть тексти законодавчих актів, розміщені на порталі Верховної Ради, досі не узгоджені. Проте це найменша проблема.
Найбільшою є неузгодженість строків, а також повноважень дізнавачів та оперативних груп. Зокрема, дізнавач — це службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, НАБУ, ДБР або ж уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів у межах своєї компетенції.
Дізнавач може проводити будь-які слідчо-розшукові дії, утім, постає питання щодо проведення обшуків, зокрема входження до приміщень та житла особи. З одного боку, дізнавач матиме таке право, з другого — механізм для таких дій суттєво спрощений, що уможливлюватиме зловживання з боку правоохоронних органів. Фактично створені підстави для того, щоб офіси почали «ретельно перевіряти» спочатку дізнавачі, а потім слідчі.
Не менше проблем виникає у зв’язку із запровадженням опитування як доказу. Адже, як кажуть адвокати, таку можливість необхідно було надати представникам захисту. Це і слідство розвантажило б, і швидкості додало б. Тож тепер, завітавши на дружню бесіду, особа може з легкістю стати головним фігурантом справи. Що навіть і без спрощень правоохоронці вміло робили раніше.
Не менше проблем і зі строками. Так, дізнавач може тягнути справу майже безкінечно. Адже жорстких строків не визначено. Крім того, оскаржити його бездіяльність стане значно складніше. До моменту оголошення підозри досудове розслідування можна відкласти в довгу шухляду.
Побоюємось, чи не призведуть такі процесуальні недоліки до накопичення справ у відділеннях? Принаймні всі можливості для цього створені. Особливо з огляду на рівень підготовки дізнавачів. Утім, як і завжди, успіх у захисті від кримінального переслідування матиме той, хто має професійного адвоката, а краще — не одного. Нині ж спільнота в очікуванні змін та креативу від правоохоронців.
