Шлюбний договір: практичні поради юристів

Джерело: Фокус

В українських реаліях укладення шлюбних договорів досі символізує холодний розрахунок, відсутність довіри та невпевненість у своєму партнері. За офіційною статистикою Міністерства юстиції за 2019 рік в Україні зареєстровано 38472 тисяч розлучень. Середньорічний показник розлучень сягає 50% від усіх укладених шлюбів. Поділ майна стає головним «жахом наяву» усього процесу розлучення. Частіше за все про взаємне порозуміння і мова не йде. Попереду кожного з подружжя чекають довгі роки війни в суді та непередбачуваний результат у підсумку. При цьому кількість пар, які вирішують укласти шлюбний договір аби убезпечити себе від взаємних «проклять» не добігає і 2%. Люди не розуміють практичну корисність тих можливостей, що надає шлюбний договір та того, як він може врятувати від краху життя «якщо щось піде не так».

Питання, вирішення яких «бере на себе» шлюбний договір

Сімейний кодекс України (далі – СКУ) надає максимально широкий простір для самостійного врегулювання сімейних відносин. Шлюбний договір, як домовленість, може передбачати будь-які умови, але вони не повинні суперечити законодавству та моральним засадам суспільства.

Шлюбний договір регулює виключно майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків (щодо дітей).

Концепція регулювання майнових питань за СКУ наступна: встановлюється спільна сумісна власність подружжя на все майно (крім речей індивідуального користування), яке набуте в шлюбі. Йдеться про спільність майна без визначення конкретних часток. Тобто, якщо не має підписаного шлюбного договору, в більшості випадків при розлученні активи сім’ї будуть ділитися судом у звичному співвідношенні 50/50, при відсутності додаткових обставин, за яких суд може змінити цю пропорцію. І не має значення, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Права на таке спільне майно у шлюбі будуть рівними.

Виняток становить перелік майна, яке належить лише одному з подружжя і не входить до спільного майна за будь-яких обставин. Це зокрема майно, отримане в порядку спадкування або дарування. Це майно отримано у шлюбі, але «автоматично» належить лише одному з подружжя і не підпадає під ознаку «спільності».

Шлюбний договір дає право суттєво змінити «правила гри» на арені сімейних відносин. Чоловік та дружина можуть встановити перелік майна, набутого в шлюбі, на яке взагалі не буде поширюватись режим спільної сумісної власності подружжя. Вони можуть встановити на таке майно або режим спільної часткової власності (наприклад, встановити співвідношення часток 30/70), або режим приватної власності, коли таке майно буде належати тільки одному з подружжя. І вже в цій ситуації, не дивлячись на наявність шлюбу, кожен зможе вільно користуватися та розпоряджатися майном без згоди іншого з подружжя.

Фактично, можна виокремити 3 види майна, на яке може розповсюджувати свою дію шлюбний договір:

• майно набуте до шлюбу;
• майбутнє майно та обов’язки;
• майно, набуте з моменту реєстрації шлюбу до укладення шлюбного договору.

Інші питання, на які додатково слід звернути увагу:

• правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
• використання належного подружжю майна для забезпечення потреб дітей;
• порядок користування житлом;
• визначення права на утримання.

Багато хто, на жаль, недооцінює всі «підводні камені» ситуації, коли майно подружжя, не поділене шлюбним договором і знаходиться за замовчуванням в спільній сумісній власності. Результати такої недбалості можуть мати непередбачуваний результат. Так, істинно революційну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду України (ВП ВСУ) у постанові від 21 листопада 2018 року. Перебуваючи у шлюбі подружжя придбало квартиру, яку оформили на чоловіка. Вже після розлучення, почався болючий та довгий процес поділу спільного майна. В процесі поділу майна чоловік уклав договір позики і, аби забезпечити виконання зобов’язання по позиці, передав цю квартиру в іпотеку. Жінка звернулась до суду де вказала про відсутність згоди з її сторони на передачу квартири в іпотеку, оскільки це спільне майно. У результаті ВП ВСУ визнала недійсним договір іпотеки. Основний аргумент – відсутність згоди дружини.

При цьому Велика Палата відступила від багатьох висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Це викликало великий резонанс в правничій спільноті. Раніше така справа вирішилась би на користь чоловіка, але не зараз. А враховуючи те що у нас суди намагаються не відступати від практики ВСУ, ця справа є свого роду «прецедентом» і далі буде використовуватись як взірець.

Тобто, навіть якщо розірвання шлюбу відбулось і частина майна оформлена на одного з подружжя, а у вказаному випадку чоловік був титульним власником майна, це майно продовжує бути спільним до його поділу, і у кожного фактично «зв’язані руки» щодо самостійного розпорядження ним. За відсутності шлюбного договору, де буде чітко прописано поділ майна між подружжям, розпоряджатись майном будучи навіть формальним законним власником людина не зможе.

Питання, які «непідвладні» шлюбному договору

Не дивлячись на свою «масштабність» у врегулюванні відносин, є ряд обмежень для шлюбного договору. Він не може:

• передавати у власність одному з подружжя нерухоме майно або інше майно, яке підлягає державній реєстрації (наприклад, у шлюбному договорі не може бути зазначено, що чоловік дарує дружині квартиру, такий договір дарування має бути окремо укладений і посвідчений нотаріально);
• ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище;
• зменшувати обсяг прав дитини;
• на відміну від договору про поділ майна подружжя, шлюбний договір не може змінювати власника, тобто шлюбний договір не є документом, що посвідчує право власності на майно (державна реєстрація права власності за шлюбним договором не може проводитись);
• регулювати особисті відносини чоловіка та дружини (не вийде заборонити один одному будь-які поведінку) на відміну від закордону. В іноземних країнах шлюбний договір може регулювати питання вірності, любові, моральної підтримки. Яскравим прикладом є шлюбний договір Ж. Кеннеді та А. Онассіса, де була передбачена компенсація у розмірі 10 млн. доларів на користь дружини, якщо чоловік її покине, і в розмірі 18,7 млн. доларів, якщо покинутим залишиться він, але за умови якщо шлюб тривав не менше 5 років.
• особисті відносини між подружжям та дітьми також залишаються за межами впливу.

Особливу увагу необхідно звернути на поняття «надзвичайно невигідне матеріальне становище», оскільки воно може відіграти доленосну роль. Це поняття оціночне, невизначене і підлягає доведенню стороною. Суди, до недавнього часу, у крайніх випадках визнавали таке становище доведеним та обґрунтованим і частіше за все не задовольняли позов. При цьому суд аргументував  свою позицію добровільною згодою сторони на виконання умов шлюбного договору, розумінням своїх дій та їх правових наслідків і попереднім ознайомленням нотаріусом з положеннями цивільного та сімейного законодавства. Все це покладає на таку сторону обов’язок виконувати підписаний шлюбний договір.

Останнім часом практика змінилась корінним чином. Одне з головних прецедентних рішень – постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 26.02.2020 року у справі № 755/19197/18. За фабулою справи, майже через 10 років подружнього життя чоловік та дружина уклали шлюбний договір. Положеннями договору передбачалось, що на нерухоме майно, набуте у шлюбі, не розповсюджується режим спільної сумісної власності. Таке майно за договором визнавалось особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно придбане та зареєстроване. Таким чином, у власності чоловіка опинились квартира, житловий будинок, декілька земельних ділянок, а також все рухоме майно, що знаходилось за місцезнаходженням вказаного нерухомого майна. Окрім цього, сторони домовились, що на все нерухоме майно та транспортні засоби, які будуть придбані вже після укладення шлюбного договору розповсюджуються аналогічні умови – тільки особиста приватна власність одного з подружжя. Дружина подала позов про визнання вказаних положень шлюбного договору недійсними. У позові дружина посилалась на те, що вказані положення порушують її права та ставлять у вкрай невигідне матеріальне становище. В результаті позовні вимоги задоволені.

Ця судова справа руйнує попередню судову тактику щодо подібних справ. У спірному шлюбному договорі чітко прописано, що «сторони зазначили, що цей шлюбний договір сторонами прочитаний, суть його зрозуміла сторонам, зміст прав та обов`язків, правові наслідки роз`яснено нотаріусом». Це і є основний сенс укладення договору і раніше суди на це і вказували, але практика швидко змінюється. Тому наразі, при укладенні шлюбного договору, сторонам потрібно враховувати такі справи і бути максимально «обережними». Головний висновок, який потрібно зробити – умови шлюбного договору про те, що усе нерухоме та рухоме майно, яке придбане у шлюбі належить одній із сторін договору, ставлять іншу сторону у надзвичайно невигідне матеріальне становище та є підставою для визнання недійсними відповідних положень шлюбного договору. Все ж таки, коли за шлюбним договором все майно дістається лише одному з подружжя – це говорить про відсутність гармонійного балансу, на який такий договір і спрямований у кінцевому підсумку.

Актуальні деталі укладення та нотаріального посвідчення шлюбного договору

1. Шлюбний договір можуть укласти лише дві категорії осіб:

• подружжя (шлюб зареєстровано);
• наречені (повинна бути або подана заява до відділу РАЦС або квитанція київського документ-сервісу «ГОТОВО!»).

2. Враховуйте питання громадянства. Коли однією зі сторін шлюбного договору є іноземець, тоді підлягають застосуванню статті 59, 61 ЗУ «Про міжнародне приватне право». Ці статті надають право сторонам шлюбного договору обрати право одного з подружжя або право держави, в якій один з них має постійне проживання, а стосовно нерухомого майна – право держави в якій це майно знаходиться. Є випадки, коли шлюбний договір був укладений в Україні, але надалі не визнавався іншою державною, де таке нерухоме майно знаходилось. Так, зокрема білоруські нотаріуси не завжди мають право засвідчувати шлюбні договори щодо нерухомості, яка знаходиться за кордоном, оскільки вже є «сумна» практика.

Нюанси, пов’язані з громадянством, є вкрай важливими, оскільки їх неврахування може звести нанівець дію шлюбного договору в цілому. Тому, перш за все – ознайомлення з законодавством країни резидентства іноземця та з міжнародними договорами, укладеними Україною та країною резидентства сторін.

3. Як укласти

Для укладення шлюбної угоди необхідно надати нотаріусу мінімум документів: паспорт, ідентифікаційний код (ІПН), свідоцтво про шлюб (для подружжя) або довідка про подачу заяви до РАЦСу, а також письмову згоду батьків — для неповнолітніх дітей.

Шлюбна угода укладається у письмовій формі в трьох примірниках і нотаріально посвідчується державним або приватним нотаріусом. Нотаріус в обов’язковому порядку повинен роз’яснити сторонам угоди їх права і обов’язки, а також основні положення контракту.

Вартість нотаріальних послуг стартує від 7-8 тисяч гривень, і росте в залежності від «масштабності» шлюбного договору (нерухоме майно, грошові кошти і т.д.). Потрібно розуміти, що окрема плата буде за складання тексту шлюбного договору. Плата за такі послуги буде складати від 13 тисяч гривень. Звичайно можна знайти і меншу ціну, але якість таких послуг буде ставитися під сумнів.

4. Необхідно обов’язково вказати в договорі момент набрання ним чинності, а саме:

• шлюбний договір укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності у день реєстрації шлюбу;
• шлюбний договір, укладений подружжям, набирає чинності у день нотаріального посвідчення шлюбного договору.

5. Треба вказати у шлюбному договорі чіткий перелік майна, набутого до укладення шлюбу, та визначити правовий статус такого майна. В цьому випадку кожен з подружжя може вирішити передати своє майно на потреби сім’ї (у спільну сумісну власність).
6. Відповідаємо на запитання: чи можна укласти шлюбний договір через представника за довіреністю? Однозначно ні. На це вказує постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17-ц. Так, у вказаній справі подружжя вирішило укласти шлюбний договір, проте чоловік знаходився на території США. Дружина попросила зробити чоловіка «про всяк випадок» довіреність на його укладення і вони домовились, що вона не буде використана і чоловік особисто буде підписувати шлюбний договір. Проте, дружина все ж таки скористалася довіреністю і надалі чоловік дізнався, що шлюбний договір вже укладено його так званим представником без його участі. Чоловік подав позов про визнання шлюбного договору недійсним, який суд задовольнив. Позиція КЦС – шлюбний договір не може укладатись за дорученням, оскільки представнику заборонено вчиняти правочин, який може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частина друга статті 238 ЦК України). Тобто, шлюбний договір не може укладатись за дорученням.
7. Аби уникнути боргових «несподіванок», в договорі необхідно врегулювати відповідальність кожного з подружжя перед кредиторами. Важливо прописати, що кожен з подружжя відповідає перед своїми кредиторами виключно своїм особистим майном. В іншому випадку, за замовчуванням діє норма про те, що після отримання подружжям у власність кредитних коштів, подальший обов’язок щодо їх повернення подружжя виконує як солідарні боржники. Але кредитор зможе солідарно стягнути кошти лише якщо доведе, що вони використані в інтересах сім’ї.
8. Треба належним чином захистити свою особисту приватну власність. В шлюбному договорі повинно мати місце коректне формулювання положень щодо можливості володіти, користуватись та розпоряджатись особистою приватною власністю на власний розсуд, вчиняти будь-які дії щодо свого майна без узгодження питання з іншим з подружжя та без отримання його/її згоди. Окремо прописати, що вказане положення діє навіть за умови, якщо за час шлюбу таке майно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок трудових чи грошових затрат одного або обох з подружжя.
9. Окремої уваги потребують бізнес-активи. Так, розпорядження будь-якими майновими правами, в тому числі набуття або припинення права на частки у статутних капіталах господарських товариств, інших підприємств, права на цінні папери (акції, облігації тощо) або на інше, що належить до майнових прав потребує детального врегулювання.
10. Спростить життя подружжю вказівка, що при укладанні будь-яких правочинів, в тому числі тих, що потребують нотаріального посвідчення, щодо будь-якого майна одним із подружжя, не потребує отримання згоди від іншого.
11. Дивіденди від цінних паперів, відсотки за вкладами в установи банків, а також заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані кожним із подружжя також можна звільнити від «майнової спільності» і віднести до особистого майна одного з подружжя.

Укладати шлюбний договір для багатьох ще вкрай незвично. Недавній фільм «Шлюбна історія» американського режисера і сценариста Ноа Баумбаха показує до болі правдоподібну історію, яка стосується кожної сімейної пари в процесі розлучення. Труднощі, які чекають таких людей попереду, важко переоцінити, бо мирно розділити все порівну та піти кожний своїм шляхом майже неможливо.