Джерело: НВ
Одним з лейтмотивів цьогорічного WEF, що проходив нещодавно, було економічне відновлення після коронакризи. Є багато факторів, які впливають на економічний розвиток України, але, як на мене, основним є відсутність достатньої кількості інвестицій.
Інвестиційна картина в цифрах
За оцінками Міністерства фінансів Україні для нормального розвитку економіки країни нам потрібно щороку не менше ніж $10 млрд прямих інвестицій. Згідно статистики того ж Мінфіну за останні два роки маємо дуже сумну статистику: 2019 рік — $3 070 млн, 2020 рік — мінус $343 млн. Тобто в 2020 році в Україну не інвестували, в Україну не вірили и не вірять.
Останній раз, коли Україна отримувала значні інвестицій, були 2005−2008 роки і це відчували всі. За ці роки обсяг прямих інвестицій в економіку України сягнув $34,7 млрд (в середньому $8,675 млрд на рік). Для порівняння за останні 12 років прямих інвестицій в економіку України було аж $45,3 млрд (в середньому $3,775 млрд на рік).
Чому в Україну не прийдуть інвестиції?
Насправді, це очевидно — немає віри: віри в майбутнє, віри в судову систему, віри у владу, віри у здатність української влади захистити інвестора від свавілля правоохоронців, від тиску зі сторони податкової, від такого явища, як рейдерство та багато іншого. Для будь-якого інвестора надання інвестиції – це надання кредиту, тобто обов’язковою умовою є повернення тіла, та заробіток, який може бути виражений у відсотках, нарахованих та виплачених на тіло кредита, або це зростаюча капіталізація компанії тощо.
Чому віра важлива?
Інвестування та кредитування фактично засновані на вірі. Вірі в те, що наші ресурси в майбутньому будуть зростати. І за рахунок цього зростання надані інвестиції будуть повернуті, а зверху виплачені відсотки. Вірі в те, що влада буде сприяти розвиткові бізнесу, забезпечить стабільність та захищеність бізнесу, забезпечить належну роботу судів та поліції, які будуть сприяти бізнесу і допомагати йому, а не будуть органами-рекетирами з 90-х.
Чому важливі кредити (інвестиції)?
Це дозволяє з’являтись та розвиватись новим бізнесам, зростати та масштабуватись існуючим. А далі включається теорія пана Адама Сміта: «збільшення прибутків приватних підприємств веде до збільшення колективного багатства та процвітання».
Зрозуміло, що ринків, вільних від будь-якого політичного впливу, просто не існує. Але Україні постійно загрожують не лише шарлатани та крадії, але і сама влада, хоча її головна функція якраз навпаки — захистити від шахрайства, крадіжок та насильства. І це влада повинна забезпечувати за рахунок санкцій у відношенні шахраїв, крадіїв, тих, хто чинить насильство, за рахунок створення та підтримки поліції, судів, системи виконання рішень судів. Важлива віра у майбутнє, віра у справедливість, віра у розвиток. Нажаль, в Україні все не так.
Показовою є ситуація з траншем МВФ
Нагадаю, що у червні 2020 року Україна та МВФ підписали меморандум про співпрацю у рамках 1,5 річної програми stand-by на суму в $5 мільярдів.
Перший транш ми отримали того ж місяця — $2,1 мільярда. Але наступних надходжень не відбулося. Серед причин — і відсутність ринку газу, і скасування антикорупційної реформи, і питання реформування судової системи тощо. Але глобально — це знову таки відсутність віри у те, що українська влада здатна належним чином очищуватись та виконувати взяті на себе зобов’язання.
Коли влада не здатна виконувати свої обов’язки, належним чином регулювати ринки, забезпечувати верховенство права, це призводить до втрати віри, зменшення кредитів та інвестицій і, як наслідок, до «економічної депресії».
Ми всі маємо зрозуміти, що інвестувати краще там, де є верховенство права, де поважають право приватної власності, де гасло «Закон та Порядок» — це не просто гасло на емблемі певного органу, а це те, що даний орган реально забезпечує. І як тільки ми це усвідомимо, приймемо и почнемо над цим працювати — повернеться віра, а за нею прийдуть інвестиції, буде розвиватись бізнес та зростати добробут країни і населення.
