Джерело: Юридична газета
Все частіше у нашій країні обговорюється нагальна потреба в оновленні суддівського корпусу. На сьогодні суди перевантажені великою кількістю справ, а динамічність їх розгляду не відповідає вимогам процесуального законодавства. У зв’язку з цим виникає потреба в розширенні кадрового складу судової гілки влади. 4 січня було зареєстровано законопроєкт №6498, ініціатором якого виступив член депутатської фракції політичної партії «Слуга Народу» Сергій Гривко. Метою цього проєкту є відновлення довіри до судової влади, зменшення навантаження на суддів, підвищення якості розгляду справ, можливість брати участь у конкурсах на заняття посад суддів для більшої кількості фахівців і, як наслідок, збільшення вибору серед кандидатів.
Як пропонується законопроєктом, у ч. 1 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» віковий бар’єр для кандидатів на посади суддів можуть змінити з 30 до 25 років. Зазначу, що прийняття такого закону матиме як позитивні, так і негативні наслідки.
Серед позитивних:
- збільшиться «конкуренція» на вакантні посади суддів, можливість участі в доборах кандидатів буде надана ширшому колу фахівців;
- оновиться суддівський корпус;
- зменшиться навантаження на суддів;
- будуть дотримані розумні строки розгляду справ.
Негативними є такі:
- на сьогодні відсутній правовий механізм, яким було б врегульоване питання набуття 5-річного стажу в галузі права для 25-річної особи. Як передбачено чинним законодавством, стаж у сфері права починає нараховуватись лише після набуття ступеня магістра права. Проте ступінь магістра в Україні набувають особи у віці щонайменше 20–22 роки. З огляду на це можливість претендувати на посаду судді вже у 25 років відсутня, оскільки тоді кандидат не буде відповідати усім вимогам, передбаченим ст. 69 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»;
- відсутність досвіду у 25-річного кандидата порівняно з іншими особами, які претендують на посади суддів у віці 30 та більше років та мають глибші знання з матеріального та процесуального права;
- недостатність професійного досвіду для того, щоб прийняти рішення у справі, керуючись лише наявними доказами та фактами, а не внутрішніми переконаннями;
- відсутність досвіду у веденні судового процесу, щоб пом’якшувати суперечки сторін, що конфліктують, а також свідомо коригувати власний психологічний стан у непередбачуваних ситуаціях.
Крім того, питання зниження «вікового цензу» має бути обговорене як вченими-теоретиками, так і практикуючими суддями, оскільки обмеження віку є не просто однією з умов для кандидатів у судді. Чинний Закон «Про судоустрій і статус суддів» №4734 від 30.05.2016 р. визначив організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, де було закріплено віковий ценз для кандидатів на посади суддів — 30 років. Він прийшов на зміну попередньому Закону «Про судоустрій і статус суддів», прийнятому в 2010 р., де діяв віковий бар’єр у 25 років.
Пропозиція законопроєкту про зниження вікового цензу до 25 років залишається на сьогодні недостатньо обґрунтованою з огляду на практику європейських країн та сучасні українські реалії. Так, у європейських країнах, особливо «старої Європи», доступ осіб до вчинення правосуддя та отримання статусу судді дозволяється у досить зрілому віці. Водночас їх судова система та процедура призначення суддів добре організована, без зайвих фізичних та психологічних навантажень, що нехарактерно для сучасної України.
За кожне рішення, де вирішується доля людини, суддя несе відповідальність, тому, окрім теоретичної основи, він мусить мати вагомий практичний досвід. Встановлення вікового бар’єру в 30 років є необхідним з огляду на специфіку професійної діяльності і необхідність отримання життєвого досвіду перед вступом на посаду для усвідомлення відповідальності судді.
