uk

Знайти компроміс: як закон про медіацію допоможе бізнесу

Джерело: Mind

Про переваги та недоліки документу

Після тривалих спроб врегулювати процедуру медіації Верховна Рада 16 листопада ухвалила відповідний законопроєкт № 3504. Раніше Mind розповідав як документ вплине на українське правосуддя. Як новий закон вплине на бізнес і які має переваги та недоліки, розповів Mind керівник судової практики Legal House Олексій Гнатенко.

Це рішення Верховної Ради можна вважати історичним, адже перший законопроєкт «Про медіацію» був зареєстрований ще в далекому 2013 році.

Законом передбачено застосування нової альтернативної процедури врегулювання спору, добровільного за згодою сторін врегулювання спору (конфлікту) із залученням третьої особи – медіатора. Сферою застосування медіації є будь-які конфлікти, зокрема господарські спори.

Основною причиною розвитку медіації, особливо в господарських конфліктах, є труднощі розв’язання спорів у судовому процесі, а також тривалий і дорогий для сторін розгляд судової справи в судах.

Будь-який бізнес, від малого підприємництва до великих компаній, цінує свій час і витрачені кошти. А тому можливість врегульовувати конфлікт мирно, не звертаючись до органів судової влади, є непоганою альтернативою для бізнесу.

Ухвалений закон «Про медіацію» дозволить українському бізнесу по-іншому подивитися на можливості альтернативного врегулювання спорів.

Які переваги надасть українському бізнесу медіація?

  1. По-перше, медіація дозволяє врахувати взаємні інтереси кожної сторони та дійти консенсусу. Сторони знаходять компроміс і приймають взаємовигідне рішення для кожної сторони конфлікту, оскільки медіатор виступає посередником та зацікавлений у задоволенні інтересів кожного.
  2. По-друге, це можливості для вибору керування процесом. Переговори сторін здійснюються абсолютно добровільно, без будь-яких процедурних рамок, де сторони мають змогу самостійно керувати процесом медіації. Медіація надає можливість кожній стороні спору з’ясувати причину конфлікту, зрозуміти протилежний погляд учасника й навіть встановити знову партнерські відносини між учасниками після завершення процедури.
  3. По-третє, залучення незалежної сторони – медіатора. Як зазначено в законі, медіатором є професійно підготовлений нейтральний посередник у переговорах між сторонами конфлікту (спору). Тобто це спеціально підготовлений, нейтральний фахівець, який має пройти спеціальну підготовку за відповідним напрямом в Україні або за її межами та мати сертифікат, що підтверджує проходження відповідної підготовки.

Одна з організацій, що здійснює підготовку та сертифікацію майбутніх медіаторів є ТОВ «Український центр медіації» (УЦМ). Організація започаткована при Києво-Могилянській Бізнес-Школі з метою створення інституції для розвитку альтернативних способів вирішення спорів в Україні шляхом проведення навчання і надання послуг дійсно незалежних медіаторів.

Бізнес при залученні медіатора матиме можливість заощадити завдяки оптимізації використання часових, фінансових і людських ресурсів, необхідних для вирішення спорів.

Розв’язання конфлікту медіатором надасть можливість усунути причину та суть спору, що дозволить раціональніше використовувати як кошти, так і час (медіація організовується до 2–3 тижнів, а завершується протягом кількох днів).

Тож ухвалення закону «Про медіацію» започаткує нову еру можливостей швидкого розв’язання конфліктів у бізнесі з мінімальними фінансовими збитками та збереженням партнерських відносин.

Недоліки нового закону «Про медіацію»

У законі «Про медіацію» взагалі не враховано, як проводитиметься фіксування результатів медіації. У зв’язку із цим в учасників медіації можуть виникнути проблеми з цим питанням.

До того ж у документі визначено поняття «учасники медіації», однак відсутній чіткий перелік їхніх прав та обов’язків. Наприклад, законом не визначено відповідальність за неправдиву або недостовірну інформацію, яку учасник медіації може надати сторонам, тощо. Тобто норма викладена без урахування принципу правової визначеності.

Окрім того, Комітет ВРУ з питань правової політики направляв свої пропозиції та зауваження щодо закону України «Про медіацію». Зокрема, він наголосив, що в законопроєкті визначено певні спори, у яких медіація не може проводитися, але серед них визначено лише такі, що впливають чи можуть вплинути на права й законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї медіації. Однак авторами законопроєкту не взято до уваги положення ст. 1 Директиви 2008/52/EC Європейського Парламенту та Ради з певних аспектів медіації в цивільних та комерційних справах, відповідно до яких Директива не поширюється, зокрема, на податкові, митні й адміністративні спори чи відповідальність держави за дії чи упущення при здійсненні державної влади.

Проте довгоочікуване ухвалення закону «Про медіацію» є позитивним моментом для українського бізнесу. Єдине, що може завадити широкому застосуванню процедури медіації, це недостатня обізнаність з її можливостями та недовіра сторін спору до такої процедури.