uk

Зниження ПДВ для аграріїв. Чи буде користь?

Джерело: Бізнес Цензор

Ініціатори пропонують встановити ПДВ на рівні 14% за операціями з постачання на митній території України та із ввезення на митну територію України окремих видів сільськогосподарської продукції.

Аграріям “нарешті” хочуть полегшити життя. 17 грудня 2020 р. Верховною Радою України прийнятий законопроект №3656 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції”. Законопроект до того ж визначений як такий, що має бути підготовленим до другого читання у скорочені строки.

Суть законопроекту дуже проста. Ініціатори, а це 21 народний депутат України, пропонують встановити ПДВ на рівні 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та із ввезення митну територію України окремих видів сільськогосподарської продукції. На даний час ПДВ по вказаних операціях сплачується за загальною ставкою -20%, а ставка у розмірі 14% взагалі у ПК України не передбачена.

Розберемося, який ефект може мати прийняття та введення у дію законопроекту №3656.

Зниженому оподаткуванню ПДВ підлягатимуть операції з товарами, класифікованими згідно з УКТ ЗЕД: 0102; 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1001, 1002,1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00, 1207, 1212 91. Це, зокрема, велика рогата худоба (окрім окремих видів племінних видів, постачання яких не є об’єктом оподаткування), свині, вівці, пшениця, жито, овес, кукурудза, соя, насіння льону, насіння свиріпи або ріпаку, насіння соняшнику, насіння та плоди інших олійних культур (горіхи та ядра пальм, насіння рицини, кунжуту, гірчиці, сафлору, дині, кавуна, маку, конопель), цукрові буряки.

Важливо зазначити, що відповідно до редакції законопроекту, підготовленої до другого читання (02.12.2020 р.), за основною ставкою у 20% будуть оподатковуватися операції з постачання зазначеної продукції у випадку, якщо передплата за товар була отримана до введення в дію закону, або коли відбувається коригування податкових зобов’язань при поверненні авансу або товару, який був поставлений до набуття законом чинності, або у зв’язку із переглядом вартості такого товару.

Але Перехідними положеннями ПК України (п. 54-1 підрозділу 2 розділу ІІ) планується також передбачити, що у разі, якщо платник податків здійснюватиме продаж “пільгових” видів товарів з ПДВ за новою ставкою, він має право залишити за собою податковий кредит у тому розмірі, який він отримав при придбанні таких товарів, навіть якщо таке придбання мало місце до набрання чинності законом.

Законотворці вважають, що прийняття закону сприятиме підтримці сільгоспвиробництва в Україні, залученню інвестицій, оновленню основних фондів підприємств, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства, захисту від необґрунтованого податкового навантаження на операції з постачання або продажу сільгосппродукції.

Крім того, від законопроекту очікується ефект зниження втрат бюджету за рахунок ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування та зменшення шахрайства з ПДВ та застосування так званих “скруток” з огляду на втрату його ефективності, а також зменшення обсягів відшкодування з бюджету експортерам, і взагалі – виведення економіки з тіні.

Аграрне виробництво як сфера економіки завдяки своїй специфіці є водночас і цікавою, і складною. Складність полягає у фактичній неможливості контролювати процеси на кожному із етапів виробництва та у великій кількості факторів, які впливають на економічні результати діяльності агровиробників. Фізично неможливо простежити кількість виробленого ними товару. Звідки знати, які площі були фактично засіяні, скільки зернових побив мороз, посохло під сонцем, залило паводком, побилося під час збору, було фактично зібрано, згнило чи всохло під час зберігання? А скільки придбаних добрив було фактично внесено у ґрунт?

Саме через такі особливості агровиробництво і отримало славу найбільш “готівкової” галузі та найсприятливішої сфери для податкових “скруток”. “Скрутки” якраз і стають можливі за рахунок того, що частина врожаю продається за готівку, а складські залишки, що все ще відображені у бухгалтерських регістрах – суб’єктам, яким потрібен та підходить “аграрний” податковий кредит. Вільний податковий кредит у сільгоспвиробників накопичується за рахунок того, що витрати для виробництва здійснюються ними з ПДВ (принаймні частково), а вирощений товар експортується з нульовою ставкою ПДВ, тобто податкові зобов’язання не збільшуються. Це звісно, характерно і для деяких інших видів промисловості.

Звісно, зниження ставки ПДВ до 14% знизить ефективність “скруток”, але аж ніяк їх не ліквідує. Вони будуть мати місце доти, доки даватимуть хоч найменші податкові вигоди. Може й навпаки, зросте відсоток їх застосування. А методів ліквідації істинних причин їх виникнення, про які зазначалося вище, ще ніхто не винайшов.

Також “класикою жанру” мінімізації платежів є маніпулювання із кодами товару згідно УКТ ЗЕД. І якщо раніше це використовувалося переважно для зменшення ввізного/вивізного мита, то із появою можливості заплатити менше імпортного ПДВ, видавши по документах один товар за інший, цей механізм так само знайде своїх героїв.

Таким чином ефективність інструменту у вигляді простого зниження ставки ПДВ, який обрав законодавець для боротьби із податковими “скрутками” та зловживаннями викликає більше запитань, аніж відповідей. На нашу думку, боротьба з податковими вигодами має бути значно ширшою, ніж просте зниження ставок. Звісно, породжуючи економічну недоцільність проведення спірних операцій, законодавець часткового знизить об’єми “скруток”, однак для тотальної боротьби, потрібно прикласти значно більше зусиль.

Варто зазначити, що законодавець, сам часто змушує аграріїв використовувати подібні моделі роботи, оскільки часто запроваджує зміни без розуміння проблем та особливостей галузі.

Нова законодавча ініціатива також може призвести на першому етапі до певного зниження цін на агропродукцію та відповідного зменшення обсягів отримуваних постачальниками коштів (виручки). Це ймовірно створить брак обігових коштів, адже бюджетного відшкодування ПДВ доводиться чекати чи не декілька місяців. Це знову ж таки може змусити аграріїв більше виходити “в кеш” або обтяжувати себе додатковими кредитами, аби, наприклад, оновлювати виробничі потужності. А це – вже ризик подальшого зростання цін на агросировину та збільшення собівартості продуктів переробки.

Крім того, варто підкреслити, що введення ще однієї (четвертої) ставки ПДВ однозначно ускладнить адміністрування податку органами ДПС, що потребуватиме доопрацювання програмного забезпечення контролюючих органів (того ж СМКОР), вдосконалення методик контролю тощо. А науковці вважають що для національного добробуту велика диференціація ставок ПДВ навпаки є шкідливою.

А розуміючи те, наскільки важко у податківців відбувається доопрацювання програмного забезпечення, є великий ризик повального блокування реєстрації податкових накладних, що фактично може зупинити роботу аграріїв.

Ускладниться і ведення бухгалтерського обліку, особливо, коли у одного суб’єкта операції здійснюватимуться за різними ставками ПДВ. Це викличе небезпеку помилок і, відповідно, приводи для додаткових перевірок.

Вважаємо, що ускладнення адміністрування цілком може створити передумови як для винайдення додаткових зловживань кмітливими та недостатньо доброчесними платниками, так і невдоволення звичайних постачальників новими викликами, що неодмінно постануть перед ними.

Отже, ініціатива, запропонована законопроектом №3656, є достатньо спірною з точки зору досягнення задекларованої мети його прийняття, а законодавцеві варто відшукувати більш ефективні та коплексні механізми підтримки аграрного сектору та виходу економіки із тіні.