Трудові відносини – одні з тих, що також зазнали великої шкоди з початком війни. При цьому проблеми спіткали обидві сторони: як роботодавців, так і працівників. Перші стурбовані тим, що зупинилась робота бізнесу, знищуються виробничі потужності, що загрожує значними збитками, неможливістю виплачувати заробітну плату та навіть фактичною ліквідацією підприємства. Працівники ж переживають щодо засобів до прожиття в умовах, коли вони фізично не можуть добратися до роботи і не можуть виконувати роботу віддалено, або ж коли роботодавець в силу обставин неспроможний виплатити заробітну плату у цей і без того важкий період.
Особливості впливу воєнного стану на трудові правовідносини
Проте усім варто врахувати, що воєнний час має свої особливості, які значно відрізняються від звичного нам перебігу подій. Основною рисою воєнного стану згідно із Законом «Про правовий режим воєнного стану» (ст. 1) є якраз тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, що зумовлене відповідною загрозою збройної агресії, небезпекою державній незалежності, територіальній цілісності України.
Так в умовах воєнного стану може запроваджуватися трудова повинність для працездатних осіб, які не залучені до роботи у оборонній галузі чи у сфері так званої критичної інфраструктури. Ці особи можуть залучатися до робіт оборонного характеру, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та інших суспільно-корисних робіт для задоволення потреб ЗСУ, тероборони, правоохоронних органів, забезпечення функціонування національної економіки та життєдіяльності населення. Це при тому, що особи, які залучаються до трудової повинності, можуть бути цілком забезпечені роботою та бути офіційно працевлаштованими. Положеннями закону передбачено, що їх місце роботи та посада зберігатимуться за ними.
Також для осіб, які виконують трудову повинність, зберігаються гарантії мінімальної заробітної плати, мінімального терміну відпустки та часу відпочинку, максимального робочого часу та мінімальної перерви між змінами, врахування стану здоровʼя.
Щодо підприємств, то їх потужності та трудові ресурси можуть бути використані для потреб оборони, режим їх роботи та умови праці працівників можуть бути змінені відповідно до потреб відповідного періоду. Більше того, майно, що належить бізнесу може бути примусово відчужене або вилучене. Крім того, можуть накладатися обмеження на обіг певних товарів (як це, наприклад, сталося із алкогольними напоями, продаж яких заборонений або соціально-значущі товари ).
Указ Президента України від 24.04.2022 №64/2022, яким введено воєнний стан, передбачає виключний перелік тих конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть бути обмежені у цей період. Серед них – і права, передбачені статтями 43, 44 Конституції України. Це якраз і є право на працю (включає, в тому числі, вільний вибір праці, заборону примусової праці) та право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів.
Тому, очевидно, що учасники трудових правовідносин під час війни можуть бути поставлені в екстремальні для себе умови, які однозначно впливатимуть на перебіг вказаних правовідносин.
Законопроєкт №7160, цілі та завдання його прийняття
З початком війни стало зрозумілим, що сукупність чинних нормативних актів трудового законодавства, навіть із врахуванням законодавства щодо воєнного стану не містять достатньої кількості ефективних інструментів для врегулювання взаємовідносин між працівником та роботодавцем у період, коли виникає необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців (в тому числі, в умовах фактичної неможливості їх здійснення) та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Також зарегульованість окремих аспектів трудових правовідносин призводить до неможливості дотримання «букви закону» в умовах, коли відсутня фізична можливість належного оформлення сторонами тієї чи іншої події (укладення або розірвання трудового договору, проведення різного роду виплат, надання відпусток тощо).
Тому законодавець з метою дерегуляції окремих аспектів трудових відносин задля створення умов належного функціонування підприємств в умовах воєнного часу, можливості оперативного залучення працівників до роботи, усунення кадрового дефіциту прийняв Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (законопроект №7160 від 14.03.2022 р.). 15.03.2022 р. закон був прийнятий Верховною Радою України та 23 березня він повернутий з підписом Президента. Закон набуде чинності з наступного дня після його офіційного опублікування та втратить чинність з моменту скасування воєнного стану, який на дату написання цієї статті продовжений з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 р. на строк 30 діб (Указ Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022).
Трудовий договір в умовах воєнного стану
Законопроєкт №7160 дозволяє сторонам трудового договору самостійно визначати його форму. Відповідно, це означатиме, що навіть якщо законом передбачена письмова форма трудового договору (ст.24 КЗпП), в воєнний час він може бути укладений усно, якщо сторони це погодили. Адже цілком ймовірна ситуація, коли робота потребує негайного виконання (в тому числі, і для відвернення певних шкідливих наслідків війни для підприємства), проте роботодавець та працівник не мають ні часу, ні фізичної можливості скласти договір як єдиний документ, роздрукувати його та підписати.
Також в умовах, коли є термінові задачі, роботодавцю буде надане право укладати строкові трудові договори з новими працівниками на ті посади, які вже зайняті. Це буде можливим у випадках, коли поточний працівник евакуювався до іншої місцевості, перебуває у відпустці, на лікарняному або ж просто відсутній на роботі з незʼясованих причин. Звісно за таким працівником зберігатиметься його місце роботи і посада, як це передбачено трудовим законодавством, адже трудовий договір з новим працівником обмежується саме періодом необхідності тимчасового заміщення або періодом дії воєнного стану.
При укладенні трудового договору роботодавці отримають можливість передбачати випробувальний строк для будь-якої категорії працівників, в тому числі – для молодих спеціалістів, інвалідів, вагітних жінок, осіб, які приймаються за строковим трудовим договором тощо, незважаючи на те, що за звичайних умов для цих категорій встановлення випробування не дозволяється (ч.3 ст.26 КЗпП).
Для розірвання трудового договору також передбачені особливі умови. При наявності загрози для життя і здоровʼя працівника, він може не дотримуватися двотижневого строку попередження роботодавця про свій намір розірвати трудовий договір. Виняток становлять працівники підприємств критичної інфраструктури та ті, які залучені до примусових суспільно-корисних робіт.
Для роботодавця передбачена окрема підстава розірвання трудового договору з працівником у разі знищення усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей, або майна підприємства. Про таке звільнення роботодавець має повідомити працівника за 10 днів та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
Працівник може бути звільнений також і у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці, крім відпустки у звʼязку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною, що за звичайних умов заборонено. Проте датою звільнення має бути зазначена дата першого робочого дня після лікарняного або відпустки.
Для звільнення працівника у воєнний час також не потрібно запитувати погодження виборного органу первинної профспілкової організації (ст.43 КЗпП), крім випадків, коли звільнення стосується працівника, який сам обраний до профспілкового органу.
Законопроектом №7160 вводиться також новий для трудового права інститут – призупинення дії трудового договору. На час такого призупинення роботодавець звільняється від обовʼязку забезпечувати працівника роботою, а працівник – від обовʼязку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Проте трудові відносини між роботодавцем та працівником – не припиняються. Підстава для призупинення дії трудового договору – військова агресія проти України. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору покладається на державу-агресора.
Під час військового стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору.
Робочий час та час відпочинку
Для працівників під час воєнного стану нормальною тривалістю робочого часу буде 60 годин на тиждень (50 годин для тих, для кого встановлена скорочена тривалість робочого часу). Кількість робочих днів на тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування.
У воєнних умовах не йде мова про скорочення робочого дня напередодні вихідних або святкових днів, про святкові та вихідні дні, про обмеження тривалості надурочних робіт.
Можлива також і робота у нічний час, без обмеження по тривалості, до якої, однак, не можуть бути долучені вагітні жінки, жінки, що мають дитину віком до 1 року, та особи з інвалідністю, які мають протипоказання до нічної роботи. Інші працівники, які мають дітей, можуть залучатися до нічної та надурочної роботи, роботи у вихідні дні за їх згодою.
Тим не менше, гарантована тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 24 годин.
Під час війни є можливим надання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарних дні. Проте роботодавець може відмовити працівнику у її наданні, якщо такий працівник залучений до робіт на обʼєктах критичної інфраструктури. Відмовити можна у наданні будь-якого виду відпустки, крім відпустки у звʼязку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною.
Протягом воєнного стану роботодавець може на прохання працівника надавати йому відпустку без збереження заробітної плати. При цьому, сторони трудового договору можуть не обмежуватися 15 календарними днями, як це передбачено ч.1 ст.26 КЗпП.
Умови праці та зміна умов праці
На період воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, яка навіть не обумовлена трудовим договором. Це можливо для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять під загрозу життя чи нормальні умови життя людей.
Згода працівника на таке переведення не вимагається, окрім випадку переведення у місцевість, де тривають активні бойові дії. Заборонене також переведення на роботу, яка протипоказана працівнику за станом здоровʼя. Попереджати працівника про переведення за 2 місяці роботодавець також не зобовʼязаний.
Оплата праці за роботу після переведення має бути не нижчою середнього заробітку працівника за його попереднім робочим місцем.
Оплата праці
Під час дії воєнного стану заробітна плата виплачується працівникам відповідно до умов їх трудових договорів. Проте у разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії, така виплата може бути призупинена до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.
Це положення має достатньо сумнівний характер. Проте, з нього можна зробити висновок, що якщо підприємство працює за своїм основним профілем, і працівники виконують трудову функцію відповідно до укладеного трудового договору, то і заробітна плата їм має виплачуватися. А неможливість такої виплати через воєнні дії не є підставою для призупинення її виплати.
Кадрова документація та документообіг
Болючим питанням під час військового стану є складання, ведення і зберігання кадрової документації. На жаль, трудове законодавство, особливо підзаконні нормативні акти, занадто зарегулювали кадровий документообіг. Сторони трудового договору змушені складати заяви, накази, табелі, акти та ін. документи. Законодавець, намагаючись полегшити долю роботодавців та працівників передбачив у законопроекті №7160, на час воєнного стану організація кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів здійснюється на розсуд роботодавця.
Тому роботодавцю можна порадити, перш ніж діяти, затвердити, хоча б укрупнено, порядок того самого кадрового діловодства на підприємстві у цей період. Варто на рівні підприємства передбачити, які документи та у якій формі складатимуться, та яким чином вони будуть зберігатися.
Отож, законопроєкт №7160 містить достатньо багато незвичних для чинного трудового законодавства норм. Проте ці норми відображають суть воєнного стану та дозволяють передбачити окремі ситуації, які можуть скластися під час взаємодії працівників та роботодавців, а також створюють передумови для підтримання життєдіяльності економіки у цей нелегкий час. В силу умов розробки та прийняття законопроекту його не можна назвати ідеальним з точки зору законодавчої техніки або вичерпності врегульованих питань. Проте сподіваємося, що він стане однією з тих цеглин, що ляжуть в основу фундаменту нашої перемоги.
