Джерело: Закон і Бізнес
За даними Міністерства економіки України рівень тіньової господарської діяльності у відсотках від обсягу офіційного ВВП в минулому році становить 30%. Звісно, що наразі не вбачається підстав для зменшення цього показника. При цьому граничний обсяг дефіциту бюджету на 2021 рік визначено у сумі 247 мільйонів гривень. Вказані дані змушують державу вживати заходів, які б допомогли збільшити державний дохід разом із сплатою недорахованих до бюджету податків.
Використовуючи зарубіжний досвід, вітчизняний законодавець вирішив ввести податкову амністію, тобто надати можливість певній категорії осіб задекларувати активи та сплатити належні податки за зменшеною ставкою. У свою чергу держава обіцяє скасувати податкові зобов’язання за попередні періоди та не притягувати декларантів до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Успіх податкових амністій, що були проведені в інших країнах, залежав від багатьох чинників, проте здебільшого спирався на позитивне сприйняття громадянами державних гарантій та взагалі на суспільну довіру до влади. В нашому випадку є обґрунтовані причини недовіри, що зумовлює обов’язок всебічно розібратися у ризиках подання одноразової податкової декларації.
Сумнівні гарантії
Власники активів, придбаних за допомогою доходів, з яких не було сплачено податки, можуть подати добровільну декларацію та добросовісно узаконити вказане майно відносно податкового законодавства. Сплата відповідного збору при декларуванні звільняє особу від відповідальності за правопорушення у валютній та податковій сфері.
Законодавець навіть надав додаткові гарантії шляхом внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів. Відповідно до Закону № 1542-ІХ статті 212 та 2121 були доповненні новими частинами, згідно з якими умисним ухиленням від сплати податків та єдиного внеску не вважаються дії, пов’язані з придбанням чи використанням об’єктів, які зазначені в добровільній декларації та щодо яких сплачено збір у встановленому розмірі.
Більше того, відомості одноразової податкової декларації не можуть бути використані на підтвердження винуватості особи у справах щодо правопорушень, передбачених статтями 212 та 2121 Кримінального кодексу України.
Тобто у вказаних провадженнях документи, подані в порядку добровільного декларування, є недопустимими доказами. Проте, як вбачається з внесених змін, не заборонено використання поданої інформації в інших розслідуваннях, що не стосуються ухилення від сплати податків та єдиного внеску.
Встановлення джерела походження
Декларант не повинен зазначати дані про джерела набуття об’єктів, а контролюючі органи не мають право вимагати документи, окрім тих, що повинні бути подані разом з декларацією відповідно до внесених змін. Зокрема це стосується відомостей стосовно вартості та місцезнаходження активів.
Інформація, зазначена в декларації, буде підлягати камеральній перевірці, тобто такій, що здійснюється виключно на підставі даних, що зазначені в добровільній декларації та наявні в інформаційних ресурсах податкового органу. Зокрема будуть перевіряти своєчасність сплати збору та правильність заповнення обов’язкових відомостей.
Таким чином держава хоче запевнити, що не буде намагатися встановити джерело набуття активів, проте для підтвердження застосування відповідної ставки збору податковий орган має право перевірити наявність реєстрації правочинів та актів у відповідних реєстрах, а потім, у разі встановлення невідповідності інформації з реєстру відомостям в декларації, запросити в декларанта дані, що можуть підтвердити належність йому майна, майнових та немайнових прав.
Прихована перевірка
Внесення коштів на рахунок банку, що обов’язково потрібно зробити при декларуванні цього виду активів, зумовлює проведення первинного фінансового моніторингу, тобто діяльності із виявлення незаконно отриманих доходів та запобігання фінансуванню тероризму. Так, банки фактично будуть виконувати державну функцію контролю та нагляду щодо легалізації доходів стосовно активів, зазначених у декларації.
Держава залишила можливість перевірки даних, адже відповідно до Закону № 1539- ІХ об’єктами декларування не можуть бути активи, набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, окрім пов’язаних з ухиленням від сплати податків та єдиного внеску чи здійснених у сфері валютного законодавства або захисту економічної конкуренції.
Таким чином, активи з сумнівним джерелом доходів викликатимуть додаткові запитання. Хоч зміни в Податковому кодексі і визначають, що відомості одноразової декларації не можуть бути використані в розслідуваннях чи перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, проте варто пам’ятати, що це стосується лише двох зазначених статей Кримінального кодексу України.
Невтішні висновки
Надані державні гарантії насправді будуються лише на довірі суспільства, адже наразі не має особливої впевненості, що подані відомості перевірятися не будуть. Навіть, якщо законодавець встановлює конфіденційність податкової інформації, до якої належать відомості з добровільної декларації, суспільство не переконане, що правоохоронні органи не будуть використовувати вказані дані для аналізу дій на ознаки інших правопорушень.
Крім того, не важко уявити відкриття кримінальної справи щодо юридичної особи, власником якої є декларант. При цьому декларація навряд чи буде згадуватися у матеріалах провадження, хоч первинно може і була безпосереднім джерелом інформації.
Виходячи з вищевказаного, приходимо до наступних висновків:
- Чи спрацює податкова амністія, залежить виключно від політичної волі. Закон недосконалий і містить широке поле для роботи правоохоронців, якщо команда «фас» буде надана.
- Відсутність перевірки – ілюзія. Як мінімум, ця функція перекладається на банки при внесенні коштів на спеціальний рахунок.
- Чи зможуть правоохоронці використати інформацію, зазначену в деклараціях? Зможуть! Хоча про це можуть і промовчати, а кримінальне провадження відкрити за «оперативною інформацією».
Ті гарантії, які прописав законодавець, легко ламаються уже зараз, тому поки важко спрогнозувати результативність амністії та її наслідки для декларантів.
