Джерело: mind.ua
1 березня 2023 року завершився термін дії податкової амністії для громадян, який раніше був продовжений на пів року через війну в Україні. Проте народні депутати пропонують ще раз продовжити цей термін – до кінця 2023 року. Відповідний законопроєкт вони зареєстрували у Верховній Раді.
Важко заперечувати, що ми живемо у складні часи. Мало того що війна поділила життя усіх українців на «до» та «після», кожного дня громадяни та держава в цілому зустрічаються з новими викликами, які перетягують на себе усю увагу. І те, що нещодавно здавалося важливим, наразі може виявитися в тіні.
Так сталося і з кампанією одноразового (добровільного) спеціального декларування, яка стартувала з 1 вересня 2021 року та мала тривати протягом року, до 1 вересня 2022 року. Через початок війни та введення воєнного стану термін декларування був продовжений до 1 березня 2023 року законом №2516-ІХ від 15.08.2022. Потреба у цьому була обʼєктивною.
Запроваджуючи деклараційну кампанію, яку в народі називають ще «податковою амністією», держава розраховувала вивести з тіні активи на суму більше ніж $20 млрд.
Очікувалося, що державний бюджет поповниться на $1 млрд за рахунок збору із одноразового (спеціального) добровільного декларування. Але очікування не виправдалися. 1 березня 2023 року податківці повідомили, що декларантами було відображено активів на загальну суму 8,8 млрд грн. А сума одноразового збору склала 547,5 млн грн. Відчутна різниця, чи не так?
Звісно, ще будуть підведені більш детальні підсумки та зроблені висновки, чому реальність настільки не відповідає плану, ми почуємо заяви з офіційних джерел, але поки складається враження, що одноразове (добровільне) спеціальне декларування якщо не провалилося, то не виконало покладену на нього функцію.
«Податкова амністія» покликана була вирішити цілу низку питань:
- сприяти підвищенню податкової культури громадян;
- сприяти детінізації економіки;
- залучити додаткові ресурси для активізації економічного розвитку;
- створити передумови для подальшої імплементації в національне законодавство Плану протидії розмиванню бази та виведенню прибутку з-під оподаткування (BEPS);
- підготуватися до приєднання України до автоматичного обміну фінансовою та податковою інформацією (CRS);
- створити передумови для звітування щодо контрольованих іноземних компаній (КІК);
- дати можливість громадянам за «пільговими» умовами самостійно виправити допущені в минулому порушення тощо.
У цілому одноразове декларування повинно було вивести взаємовідносини держави та суспільства на новий рівень прозорості, що є необхідним для переходу податкового законодавства та адміністрування податків на європейські рейки та виконання Україною взятих не себе зобов’язань щодо зближення з Європою та міжнародним співтовариством.
Що ж пішло не так?
Для початку, як це не банально, могло просто не вистачити часу. Цілком логічно і природно, що у вересні – грудні 2021 року та січні – лютому 2022 року деклараційна кампанія була досить млявою. Спочатку громадяни не поспішали декларувати свої «кровні», тим більше боялися ось так одразу витягти їх з-під матраців і покласти на якісь «спеціальні рахунки», приглядалися, як буде розвиватися ситуація.
Не сприяли активності платників і новини щодо конфронтації з рф та передбачення війни. А після її початку взагалі стало не до декларування – тут аби вберегти себе і ті самі активи. Навіть якщо особі прямо не загрожували бойові дії, все одно події всього 2022 року не сприяли розкриттю платниками своїх активів та заощаджень.
З практики, лише із середини січня 2023 року громадяни, які мали, що відобразити в одноразовій декларації, перейшли в цьому напрямку від слів і обговорень до діла. Це підтверджують і цифри.
Протягом 1,5 останніх місяців деклараційної кампанії було задекларовано майже 2,8 млрд грн. Це чи не половина від суми активів, задекларованих на початок 2023 року. Таке саме співвідношення і суми одноразового збору, що надійшла за останні 1,5 місяці декларування, та суми, зафіксованої у січні цього року. Це може означати, що на рівні усіх суб’єктів декларування закінчення деклараційної кампанії 1 березня 2023 року цілком могло бути передчасним.
Це відчули і законодавці, зареєструвавши у Верховній Раді проєкт Закону України «Про внесення змін до підрозділу 9-4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо уточнення деяких питань одноразового (спеціального) добровільного декларування» (Номер і дата реєстрації: №9023 від 16.02.2023. Автор: Законопроєкт поданий групою з 12 народних депутатів ІХ скликання, серед яких: Разумков Д.О., Саладуха О.В., Бабій Р.В., Божик В.І., Дмитрієва О.О. та ін. Етап: Законопроєкт від 16.02.2023 направлений на розгляд та опрацювання до профільного Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики та 17.02.2023 наданий для ознайомлення депутатам. Альтернативні законопроєкти: на момент аналізу – відсутні.)
Мета та передумови прийняття
Ініціатори законопроєкту, як і автор цього огляду, також переконані, що наданий Податковим кодексом України термін для одноразового (спеціального) добровільного декларування (навіть з урахуванням його продовження), з огляду на збройну агресію рф, що триває, не був ефективним для забезпечення повноцінного декларування своїх активів всіма субʼєктами, на яких поширювалася дія підрозділу 9-4 розділу ХХ ПК України.
Метою законопроєкту №9023 його ініціатори вбачають саме забезпечення ефективної реалізації положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету».
Але це не все. Представники парламенту вважають, що потрібно усунути від декларування громадян держави-агресора та осіб, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України. На думку депутатів, вирішення цього питання належить до сфери захисту національних інтересів від ворожого впливу.
Зміст пропозицій
Законопроєкт досить лаконічний. Він пропонує визначити період одноразового (спеціального) добровільного декларування з 1 вересня 2021 року до 31 грудня року, наступного за роком, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Також пропонується встановити, що декларантами не можуть бути громадяни держави, що здійснює збройну агресію проти України, а також особи, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава-агресор. Виключення становлять тільки ті особи, яким надано статус «учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року».
Шанс (прогнози) на прийняття
Малоймовірно, що законопроєкт може бути прийнятий у запропонованій ініціаторами редакції. Він виконаний у сумнівній законодавчій техніці та недостатньо ретельно пропрацьований. Утім пропозиція щодо продовження терміну одноразового (спеціального) добровільного декларування не позбавлена сенсу.
У разі наявності «політичної волі» навіть фактичне закінчення встановленого строку декларування не стане на перешкоді його відновленню. Ми вже мали приклади, коли дію нормативних актів законодавець поширював на минулі періоди (як це було із запровадженням мораторію на податкові перевірки у березні 2020 року з початком пандемії COVID).
Хто б виграв
Коротко – усі. Громадяни мали б змогу зібратися з думками, зібрати/відновити усі необхідні документи та задекларувати активи, що були набуті ними за рахунок раніше не задекларованих чи не оподаткованих доходів. Держава б отримала додаткові кошти до бюджету та трохи спростила б завдання податкових органів після запровадження додаткових механізмів контролю за доходами громадян.
Оцінка експерта
Не можна не погодитися із зауваженнями до аналізованого законопроєкту Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради. Пропозиція щодо продовження деклараційної кампанії аж до 31 грудня року, наступного за роком, в якому буде припинено дію воєнного стану, є надто сміливою та суперечить самій суті одноразового декларування та податкової амністії.
Хоч 2023 рік і називають обнадійливо роком Перемоги, ніхто не знає достеменно, коли закінчиться війна та буде скасований воєнний стан (і чи буде скасований він на всій території України). Це фактично означає, що ініціатори законопроєкту пропонують продовжити спеціальне декларування на невизначений час, що суперечить загальновизнаному підходу до подібних кампаній.
Крім того, в законопроєкті не враховано, що від загального терміну декларування залежать й інші терміни та строки, передбачені підрозділом 9-4 розділу ХХ ПК України, зокрема, строки сплати збору частинами, терміни придбання державних цінних паперів, про які в запропонованих змінах взагалі не згадано.
Також недостатньо обґрунтованою та логічною видається пропозиція (та її формулювання) щодо усунення громадян рф від декларування та виключення з цього правила. Це може призвести до порушення балансу інтересів сторін, які зацікавлені в ефективності деклараційної кампанії. Можливо, варто було б обмежитися особами, до яких застосовані санкції відповідно до чинного законодавства.
Загалом, ми підтримуємо продовження (відновлення) кампанії з одноразового (спеціального) добровільного декларування, принаймні до кінця 2023 року. Проте саме по собі продовження не дасть очікуваного результату. Контролюючі органи повинні зайняти більш проактивну позицію у деклараційній кампанії. Слід визнати, що ДПС було зроблено достатньо багато для популяризації податкової амністії. Чого тільки варті численні роз’яснення на офіційному сайті головного податкового органу. А втім, цього було недостатньо, аби інформація охопила більшість потенційних декларантів.
Спільноті потрібні не лише доступні відомості про те, як правильно заповнити декларацію. Потрібно дати чітко зрозуміти, навіщо все це: які заходи очікують громадян надалі, яким чином держава планує розпоряджатися отриманою з декларацій інформацією, як (детально) відбувається перевірка декларації.
Потрібно дати зрозуміти суспільству, що добровільне декларування – це насправді благо. І воно буде врівноважене відповідальністю за ухилення від оподаткування доходів. Ще у 2020 році ми чули про запровадження після податкової амністії непрямих методів податкового контролю щодо фізичних осіб. Проте мало хто і на сьогодні розуміє, що це означає.
Податкова культура не зародиться сама по собі лише з наданням можливості задекларувати неоподатковані активи за пільговими ставками. Результат може дати лише чітко врегульовані, професійно донесені до платників і усвідомлені процедури щодо наслідків подання чи неподання спеціальної декларації, в тому числі тих наслідків, які є віддаленими в часі чи не очевидними. Держава може вимагати чесності від платників податків тільки на взаємній основі.
