uk

Позиції Верховного Суду за 2021 рік у сфері надрокористування

Джерело: Юрліга

Традиційно ми звикли підбивати підсумки за минулий рік, аналізувати помилки та визначати плани на майбутнє. Аналіз судової практики допомагає зрозуміти специфіку певних юридичних питань та може стати орієнтиром для вчинення дій у майбутньому. Саме тому ми зібрали низку вагомих висновків Верховного Суду у сфері надрокористування, які заслуговують особливої уваги юристів-практиків.

Так, за минулий рік надрокористувачі отримали відповіді на важливі питання, яких не було у законодавчих актах, а саме:

1. В якому випадку зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами здійснюється в судовому порядку?

2. Які наслідки для надрокористувача матиме не проведення повторної експертизи?

3. Що може спричинити невнесення надрокористувачем змін до спеціального дозволу у зв’язку зі зміною законодавства?

4. Чи може спеціальний дозвіл на користування надрами бути анульованим через порушення умов користування надрами без проведення перевірки відповідним органом?

Судовий порядок припинення права користування надрами

Недотримання надрокористувачем вимог законодавства чи порушення умов спеціального дозволу може призвести до припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу.

З аналізу законодавства зрозуміло, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

Саме про порядок вжиття заходів реагування на порушення правил надрокористування висловився Верховний Суд у постанові від 11.12.2021 у справі № 400/3035/19.

Так, проаналізувавши положення ст. 4Закону України «Про дозвільну систему сфері господарської діяльності» та ст. 26 Кодексу України про надра (далі – КпН) Верховний Суд визначив, в яких випадках державний орган має право самостійно припиняти право на користування надрами, а в яких – судовий розгляд слугує гарантією дотримання прав надрокористувача.

Так, анулювання спеціального дозволу здійснюється в судовому порядку у разі:

– наявності негативного впливу від діяльності надрокористувача на довкілля, здоров’я населення та стан надр (п. 4 ч.1 ст. 26 КпН);

– використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано чи порушення вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр (п.5 ч.1 ст. 26 КпН);

– не використання надр без поважних причин протягом двох років з моменту отримання спеціального дозволу (п. 6 ч.1 ст. 26 КпН).

При цьому, судовий порядок припинення права на користування надрами з вказаних підстав здійснюється лише в тому випадку, коли надрокористувач не погодився з рішенням державного органу про анулювання спеціального дозволу.

Водночасне надання відповіді надрокористувачем на повідомлення Держгеонадрів про анулювання дозволу не може вважатися згодою на припинення права користування надрами, що, відповідно, спричинює наступний судовий розгляд.

Таким чином, суб’єктам господарювання, що здійснюють користування надрами варто пам’ятати про порядок анулювання спеціального дозволу на користування надрами та, за необхідності, нагадати про це відповідному державному органу, оскільки у судовому порядку тепер припиняється право на користування надрами лише якщо надрокористувач повідомив про свою незгоду з анулюванням свідоцтва.

Таке повідомлення може буди вчинене відповідно до загальних правил обміну кореспонденцією із зазначенням основних реквізитів надрокористувача, спеціального дозволу.

При цьому цікавим є те, що фактично жодна з норм законодавства про користування надрами не зобов’язує суб’єкта господарювання обґрунтовувати свою позицію щодо незгоди.

Як показує практика, надання своєї позиції щодо незгоди з такими діями регулятора допоможе сформувати правову позицію в суді при оскарженні рішень Держгеонадра.

Наслідки не проведення обов’язкової експертизи

Зміна редакцій нормативно-правових актів завжди спричиняє певну невизначеність правових відносин, які вони регламентують.

Так, у п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого Постановою КМУ від 22.12.1994 № 865, декілька разів вносилися зміни, що спричинили судовий спір між Держгеонадрами та ТОВ «Триан».

Державний орган під час проведення планової перевірки відповідного товариства виявив низку порушень вимог законодавства та надав час на їх усунення.

Водночас, Держгеонадра, у зв’язку з невжиттям ТОВ «Триан» заходів на усунення виявлених порушень, обрав саме зазначений п. 25 Положення, як підставу для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Можливо, якщо б державний орган обрав іншу порушену норму законодавства, то спеціальний дозвіл був би анульований, проте вибір був саме за пунктом Положення, який регламентує порядок проведення повторної державної експертизи запасів родовищ корисних копалин.

Варто відзначити, що з аналізу судової практики вбачається, що Держгеонадра й досі намагаються анулювати дозвіл з вказаної підстави, що, своєю чергою, спричинює актуальність викладеного у зазначеному спорі правового висновку Верховного Суду.

Так, аналізуючи обставини справи № К/9901/34490/19 Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 прийшов до висновку, що продовження зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами виключно через не проведення обов`язкової експертизи є протиправним.

Як зазначалося вище, п. 25 Положення змінювався декілька разів. Так, редакція вказаної норми від 26.03.2008 передбачала, поміж іншого, обов’язкове проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр.

Водночас, постанова КМУ, що викладала п. 25 у вказаній редакції, була визнана нечинною з 12 січня 2011 року.

При цьому, порядок здійснення повторної державної експертизи був відновлений лише у грудні 2017 року та не передбачав обов’язкове проведення вказаного заходу кожні п’ять років.

Таким чином, наразі проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр не є обов`язковим та безальтернативним, і здійснюється з конкретно визначених п. 25 Порядку підстав.

Отже, надрокористувачам залишається сподіватись на правильне сприйняття працівниками державного органу викладеного правового висновку Верховного Суду та наступне зменшення кількості позовів про анулювання спеціального дозволу через непроведення повторної експертизи кожні п’ять років.

Внесення змін до спеціального дозволу у зв’язку зі зміною законодавства

Зміна законодавства у сфері надрокористування спричинює не тільки плутанину щодо застосування чинної редакції, а й обов’язок внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами.

Так, спір між Держгеонадрами та ТОВ «Керамейя» розпочався з проведення перевірки дотримання надрокористувачем вимог законодавства, внаслідок якої була виявлена низка правопорушень та в наступному складений припис на їх усунення.

Своєю чергою, надрокористувач не погодився з декількома пунктами припису та вирішив оскаржити їх у судовому порядку.

Однією з вимог, висунутою Держгеонадрами, було приведення у відповідність згідно з вимогами чинного законодавства один із пунктів умов спеціального дозволу на користування надрами.

Водночас, у пункті, який необхідно було привести у відповідність, зазначалося, що обов`язковий моніторинг та наукове супроводження користування надрами здійснюється відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.

Проте, постановою КМУ від 28.01.2015 № 42 виключено абзац 3 пункту 26 вищевказаного Порядку, що мало наслідком необхідність виключення цих умов із спеціального дозволу.

Своєю чергою, ТОВ «Карамейя», обґрунтовуючи підстави для скасування зазначеного припису, посилалося на неможливість внесення змін до умов спеціального дозволу, які втратили чинність через зміни законодавства.

Досліджуючи обставини справи № 480/4259/18, учасниками якої були зазначені особи, Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 вказав на передбачений п. 17 Порядку № 615 обов’язок надрокористувача вносити зміни особливих та інших умов, визначених у дозволі.

При цьому, Суд вказав, що під час розгляду справи не встановлено, чи було вчинено надрокористувачем залежні від нього дії з метою внесення відповідних змін до спеціального дозволу.

Таким чином, зазначену справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, проте можливо визначити, що за відсутності відповідних доказів направлення заяви про внесення змін до спеціального дозволу, зазначена вимога Держгеонадрів буде вважатися правомірною.

Отже, надрокористувачам необхідно пам’ятати про обов’язок приведення умов спеціального дозволу у відповідність з чинним законодавством, навіть у разі, якщо внесення змін обумовлено втратою чинності відповідних положень.

Анулювання спеціального дозволу без проведення перевірки відповідним органом

Спір між Держгеонадрами та ТОВ «Істок» розпочався не з проведення планової перевірки, а одразу з видання наказу про зупинення дії спеціального дозволу у зв’язку з неподанням надрокористувачем щорічного звіту щодо руху запасів корисних копалин, що було передбачено умовами спеціального дозволу.

Таким чином, встановлення порушення надрокористувачем вимог законодавства відбулося без проведення відповідних перевірок діяльності товариства, що й стало підставою для відмови в анулюванні спеціального дозволу судами перших двох інстанцій.

Верховний суд, розглядаючи спір між надрокористувачем та державним органом у справі № 812/1743/17 не погодився з попередніми висновками та виклав власну позицію у постанові від 03.11.2021.

Так, Суд зазначив, що контроль за дотриманням надрокористувачем умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами, як складова державного геологічного контролю, має здійснюватися виключно шляхом проведення планових та позапланових перевірок надрокористувачів.

Разом з тим, п. 22 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 року № 1294, передбачено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням інших органів.

У вказаній справі, підставою для зупинення дії спеціального дозволу стало невиконання ТОВ «Істок» перед Державним науково-виробничим підприємством «Геоінформ України» обов`язку звітувати про стан запасів корисних копалин, про необхідність виконання якого визначено у особливих умовах спеціального дозволу на користування надрами.

На думку Верховного Суду, зазначене є самостійною підставою для припинення права користування шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами та не потребує проведення Держгеонадрами додаткової перевірки діяльності товариства.

Таким чином, надрокористувачам у своїй діяльності необхідно дотримуватися не тільки вимог законодавства, а й умов спеціального дозволу на користування надрами. Зазначені порушення можуть бути встановлені без проведення відповідних перевірок органами державної влади та статинаслідком припинення права користування надрами.

Висновки

Таким чином, за минулий рік ми отримали декілька правових позицій Верховного Суду, які необхідно враховувати при реалізації права на користування надрами.

Так, необхідно мати на увазі, що анулювання спеціального дозволу за відсутності згоди надрокористувача здійснюється в судовому порядку, який є додатковою гарантією захисту прав суб’єкта господарювання.

Також пам’ятаємо, що на сьогодні законодавство не передбачає обов’язок надрокористувача проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр.

При цьому, варто слідкувати за зміною законодавства у сфері використання надр та вчасно вносити зміни до умов спеціального дозволу, щоб уникнути негативних наслідків у вигляді припинення права на користування надрами.

Зрештою, потрібно нагадати, що порушення обов`язку, передбаченого угодою про користування надрами, є самостійною підставою для припинення права користування надрами, що може здійснюватися без проведення перевірок діяльності надрокористувача.

Таким чином, надрокористувачам у новому році залишається побажати дотримуватись вказаних правил та користуватись надрами відповідно до вимог законодавства та правових позицій судової влади.