uk

Примусова вакцинація. Законно чи ні?

Джерело: Юрист і  Закон

Пандемія, яка охопила світ, змінила життя кожного із нас назавжди. Людство почало вчитись жити за новими правилами: від підходу до побудови бізнесу до повсякденного спілкування.

Змінилась кожна сфера людського життя. Навіть та, яка, здавалось, лежить у фундаменті побудови всієї сучасної цивілізації – підхід до розуміння прав людини.

Мова йде про запровадження примусової вакцинації громадян від короновірусної інфекції. Такий підхід викликаний необхідністю формування колективного імунітету населення до хвороби, який починає діяти при досягненні 70 % рівня вакцинації.

Підхід України до питання примусової вакцинації

Після початку вакцинації в країні частина населення, яка виступає категорично проти щеплень, почала хвилюватись на рахунок їх примусового введення.

Влада тоді висловлювалась однозначно: ніхто нікого змушувати вакцинуватись не буде, справа ця добровільна.

Однак, з часом риторика змінилась. На сьогодні уже визначено перелік працівників, які підлягають обов’язковій вакцинації для їх допущення до роботи.

8 листопада набув чинності Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04.10.2021 № 2153, яким визначено перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов’язковим.

Так, обов’язковим профілактичним щепленням підлягають працівники:

  1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
  2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
  3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Показовим є те, що такий перелік буде розширено. Голова комітету з питань здоров’я нації Михайло Радуцький на своїй сторінці в Фейсбук повідомив, що «надалі до переліку професій, для яких вакцинація є умовою допуску до робочого місця, планують внести усіх працівників державних установ, організацій та підприємств, соціальних працівників та співробітників поштових послуг».

9 листопада МОЗ України на своєму офіційному порталі повідомило про розширення переліку професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов’язковим. Починаючи з 09.12.2021 обов’язковою буде вакцинація для:

  1. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
  2. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
  3. підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Не підлягатимуть обов’язковій вакцинації ті особи, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, відповідно до затвердженого переліку.

Якщо ж працівник відмовляється від вакцинації, то вони не будуть допущені до робочих місць без збереження заробітної плати.

18.10.2021 Наказ МОЗ України № 2153 було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, наразі справа перебуває на стадії судового розгляду.

Наскільки ж законне запровадження примусової вакцинації окремої категорії працівників?

Стаття 19 Основного Закону проголошує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 12) встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

Разом з тим, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.

У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Таким органом є саме Міністерство охорони здоров’я України.

Виходячи із вказаних положень Закону, для введення профілактичних щеплень для окремої категорії працівників, відповідне інфекційне захворювання повинно бути внесено до спеціального переліку.

Такий Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.07.2020 № 1726. Коронавірусну хворобу (COVID-19) до нього включено.

Виходячи із цих положень законодавства, введення обов’язкових щеплень для окремих працівників із можливістю їх відсторонення, прямо передбачено вимогами законодавства.

У цьому випадку можна говорити про можливе порушення Основного Закону, права особи на недоторканість, приватне та сімейне життя, однак відповідь на це питання в умовах пандемії має надати, скоріше, Конституційний Суд України.

Як вирішують питання інші країни

Європа, на яку рівняється наша країна, довгий час утримувалась проти введення примусової вакцинації.

Однак, для більшості країн це не вплинуло на забезпечення достатнього рівня щеплень на початковому етапі кампанії вакцинації, оскільки більшість населення добровільно пішли в клініки.

Однак, уже зараз для досягнення колективного імунітету, Європа починає вводити примусову вакцинацію для окремих категорій населення, як робить це і Україна.

Наприклад, з 15 жовтня в Італії допускають до роботи лише вакцинованих осіб або тих, хто має негативний тест на захворювання. Тих, хто не ходитиме на роботу через відсутність довідки про вакцинацію, роботодавці зможуть відправляти у неоплачувану відпустку.

З 1 вересня невакциновані викладачі мають раз на 48 годин пред’являти негативний тест на коронавірусну хворобу. В інакшому випадку – неоплачувана відпустка.

У Франції ще з липня введено примусову вакцинацію для працівників медичної сфери. Надалі обов’язок вакцинуватись було запроваджено для співробітників будинків для літніх людей, поліцейських і пожежників.

Уряд Латвії ухвалив рішення запровадити обов’язкову вакцинацію для працівників галузей охорони здоров’я, освіти і соціального догляду.

У Великій Британії з жовтня будуть в обов’язковому порядку прищеплювати співробітників будинків для людей похилого віку.

Що каже про примусову вакцинацію Європейський суд з прав людини

ЄСПЛ – це той орган, який стоїть на захисті прав людини, як найвищої, фундаментальної цінності. Фактично, якщо Суд у Страсбурзі визнає примусову вакцинацію порушенням прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, світ має відмовитись від такої практики. Україна в тому числі.

Рішення щодо вакцинації від COVID-19 Судом ще не винесено. Наразі на розгляді перебуває дві справи за зверненням грецьких медичних працівників щодо зобов’язання їх обов’язкового щеплення або відсторонення у випадку відмови.

Разом з тим, на користь впровадженої державою вакцинації Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко послався на одне із гучних рішень ЄСПЛ щодо визнання примусової вакцинації такою, що не порушує вимог Конвенції.

Так, у дописі в Фейсбук на сторінці Міністерства охорони здоров’я України наведено цитату Міністра: «Європейський суд з прав людини у квітні цього року підтвердив положення національного законодавства, що обов’язкова вакцинація є законною і може бути необхідною в демократичних суспільствах та не протирічить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Мова йде про рішення «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки».

Таке посилання носить дещо маніпулятивний характер або пов’язане із неповним розумінням тих обставин та фактів, які досліджувались Судом.

Дійсно, ЄСПЛ визнав обов’язкову вакцинацію виправданою, оскільки влада Чехії таким чином прагне досягти «правомірної цілі – захистити здоров’я та права інших людей». «Щеплення захищає як того, хто його отримує, так і того, хто не може бути вакцинованим з медичних показань і тому має розраховувати у захисті від тяжких інфекційних захворювань на колективний імунітет».

Однак, ключове значення має той факт, що Суд досліджував вакцинацію проти тих хвороб, які є відомими та дослідженими медициною: дифтерію, коклюш, правець, поліомієліт, гепатит В, кір і краснуху.

Тобто, справа стосувалася виключно стандартної і планової вакцинації дітей від хвороб, які добре відомі сучасній медичній науці.

Застосування цього рішення ЄСПЛ для ситуації з щепленнями проти COVID-19 є дещо умовним, оскільки мова йде про хворобу, яка ще не вивчена повною мірою, та вакцин, розробка та дія яких досліджувалась у вкрай важких умовах у найкоротші строки.

ЄСПЛ має розглянути і інші виклики, які постали перед суспільством у зв’язку із світовою пандемією. Мова йде про обмеження пересування осіб, запровадження обов’язку домашньої ізоляції, обмеження доступу до судів у зв’язку із режимом карантину та багато інших запитань.

Чи стане Суд на захист саме права людини, яке превалює перед колективними правами, покаже тільки час.

Очевидно, що умови світової пандемії змінять підхід до розуміння прав людини, що розставить нові пріоритети між суспільством та окремим індивідом. При цьому Суд має виробити чіткий механізм, коли ж саме та за яких обставин захист суспільства в цілому виходить на перший план та обмежує права окремої особи.