ru

Нова податкова загроза для рітейлерів: купівля товару у неблагонадійного продавця = безоплатний товар

Джерело: Delo.UA

Останнім часом контролюючі органи все частіше відходять від стандартного заперечення самого факту купівлі товару і переходять на новий рівень. Що саме придумали податківці і як з ними боротися – у цьому матеріалі податкового адвоката Дмитра Кулика.

Тепер податківці не заперечують, що товар купувався. Вони говорять, що така купівля товару була здійснена не у контрагента, зазначеного в первинній документації, а у невстановлених осіб.

Нова позиція фіскалів

Фіскали ґрунтують свою позицію тим, що оскільки продавець товару є неблагонадійним або ж взагалі – фіктивним, то він не міг поставити такий товар, а отже операція з ним була безтоварною. Однак, у зв’язку з тим, що далі підтверджується рух товару по ланцюгу постачання, то товар був, але був придбаний у невстановлених осіб.

Внаслідок цього, товар, куплений у неблагонадійного покупця, є безоплатно отриманим товаром, а тому покупець зобов’язаний включити його вартість в дохід і сплатити податок на прибуток підприємств.

Частіше за все, неблагонадійність продавця фіскали підтверджують наявністю в них податкової інформації, що також є дуже спірним моментом.

Але, чи дійсно фіскальний орган має право здійснювати таку перекваліфікацію та які ж аргументи можуть бути у платника податків на свій захист?

Слід відмітити, що перекваліфікація куплених товарів в безоплатно отримані є все ж похідним висновком контролюючого органу. Він ґрунтується на базовому висновку податківців про безтоварність взаємовідносин реального покупця з неблагонадійним продавцем. Це означає, що для того, аби у такій ситуації «відбити» донарахування з податку на прибуток підприємств, спочатку все ж потрібно підтвердити і довести реальність господарських операцій. А для цього платник податків зобов’язаний мати належним чином оформлену первинну документацію.

Додатковими аргументами проти таких висновків контролюючого органу можуть бути.

Перекваліфікація не відповідає вимогам чинного законодавства

Поняття безоплатно отриманого товару, яке активно використовується фіскалами, визначене у підпункті 14.1.13 статті 14 ПК України. Уважно проаналізувавши його, можна дійти висновку, що Податковий кодекс України чітко встановлює, коли товар вважається безоплатно отриманим. Це товар, отриманий за договором дарування, або якщо за договором не передбачена грошова або інша компенсація.

Зрозуміло, що отримання товару від «неблагонадійного» контрагента ми не знайдемо в переліку обставин, за якими товар може вважатись безоплатно отриманим.

Оскільки покупець здійснив перерахування грошових коштів саме за отриманий товар безпосередньо своєму контрагентові, документально підтверджується рух такого товару від продавця до покупця, а також підтверджується факт використання товару у власній господарській діяльності, то такий товар не може вважатись безоплатно отриманим. З такими висновками погоджується і Третій апеляційний адміністративний суд у рішенні від 15.11.2018 року по справі № 804/1060/18.

Висновки контролюючого органу щодо перекваліфікації отриманого товару від «неблагонадійного» продавця в безоплатно отриманий товар не відповідають навіть здоровому глузду та логіці. Адже зазначити про наявність невстановлених осіб, які начебто продали такий товар покупцю – це одне. Однак фіскали чомусь забувають, що саме вони повинні встановити цих невстановлених осіб, якщо посилаються на цей факт як на доказ протиправності дій платника податків.

Отже, системний аналіз податкового законодавства дає зрозуміти, що перекваліфікація отриманого товару в безоплатно отриманий – не правомірний висновок.

Перекваліфікація порушує П(с)БО 15 «Дохід»

В господарській операції з купівлі товару вартість товару, як правило, визначається вже з податком на додану вартість. Така ж вартість фіксується в первинній документації, і цю ж вартість товару фіскали використовують для обрахунку донарахувань з податку на прибуток підприємств.

Контролюючий орган, приймаючи рішення про перекваліфікацію товарів в безоплатно отримані, частіше за все визначає всю вартість товару, яка включає ПДВ, чим порушує П(с)БО 15 «Дохід». Адже пунктом 6.1 П(с)БО 15 «Дохід» передбачено, що не визнаються доходами: cуми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Таким чином, вимога контролюючого органу включити всю вартість всіх «безоплатно» отриманих товарів, в вартості яких міститься ПДВ, до складу доходу, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової не є належним доказом

Роблячи висновок про «неблагонадійність» продавця, контролюючий орган, звичайно ж, посилається на те, що інформація в інформаційно-аналітичних базах свідчить про неможливість проводити господарську операцію, оскільки відсутній персонал, основні активи, а товар, який продався – не закуповувався.

Однак інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов’язків. Ця інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій, або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, неправомірно, адже формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводить безпосереднього аналізу первинної документації. Такий підхід кореспондується з висновками Верховного суду у постанові від 15.05.2018 р. по справі № 810/4391/16 та постанові від 20.03.2018 р. у справі № 804/939/16.

В свою чергу, розглядаючи справу № 160/93/19 Верховний суд взагалі дійшов висновку, що інформація з інформаційно-аналітичних баз взагалі не є належним доказом, а тому платник податків при розгляді справи має можливість звертатись до суду з прохання визнати таку інформацію як неналежний доказ.

Як бачимо, цей підхід фіскалів є далеко не досконалим. А тому, при належному документальному оформленні господарських операцій з контрагентами-продавцями, а також грамотній та виваженій позиції при оскарженні результатів перевірки, платник податків може відстояти свою добросовісність, захистити свої права та запобігти зайвим витратам.