Джерело: The Point
Чи передбачені працівникам додаткові гарантії на період вакцинації (чи можуть вони розраховувати на вихідний у день вакцинації, лікарняний – за потреби)?
Чинним Кодексом законів про працю України та іншими положеннями законодавства України не передбачено право особи на отримання вихідного дня у разі здійснення щеплення від коронавірусу SARS-CoV-2.
Працівник має право отримати листок непрацездатності, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю, якщо буде відчувати головний біль, лихоманку, підвищення температури.
Роботодавець, також, може у якості заохочення дозволити працівнику робити щеплення у робочий час (запропонувати додатковий вихідний, якщо, працівник матиме специфічну реакцію).
Чи можуть працівники, які перехворіли на COVID-19, працівники, які мають антитіла, відмовитися від вакцинації? Чи необхідно їм вакцинуватися?
Працівники, які перехворіли на COVID-19, працівники, які мають антитіла за обсягом прав та обов’язків не відрізняються від інших працівників.
Частиною 4 ст. 284 Цивільного кодексу України передбачено право фізособи, яка є повнолітньою та дієздатною, усвідомлює та відповідає за свої дії та керує ними, відмовитись від лікування.
Це право підтверджується і 4 ст. 43 Закону України “Основ законодавства України про охорону здоров’я”.
Статтею 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” визначені випадки обов’язкового щеплення.
Обов’язково здійснюються профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.
Також, нормами цієї статі визначено те, що для окремих категорій професій та у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на певних територіях та об’єктах можуть проводитись додаткові щеплення за рішенням осіб, визначених в ст. 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
Наказом МООЗ “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контролю якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів” передбачені інші обов’язкові щеплення, які:
встановлюються до певних груп населення за віком;
здійснюються, якщо щеплення дітей здійснене з порушенням МООЗ “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контролю якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”;
встановлюються до ВІЛ-інфікованих осіб;
застосовуються до дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин);
застосовуються на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями;
застосовуються у випадках, коли щеплення необхідне за станом здоров’я.
Відповідно, повнолітня, дієздатна особа яка, усвідомлює та відповідає за свої дії та керує ними може відмовитись від вакцинування на COVID-19, як від щеплення, яке здійснюється за бажанням особи.
Отже, особа самостійно приймає рішення здійснювати їй щеплення чи ні у разі наявності у неї антитіл теж.
Які правила вакцинації працівників, які перебувають у відпустці та декреті?
Працівника можуть викликати з щорічної відпустки за його згодою або у випадках, прямо визначених ст. 79 Кодексом законів про працю України для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством.
Тож чинним законодавством України не передбачена можливість особи бути відкликаною із відпустки для проведення вакцинації.
Теж саме стосується випадків перебування особи у відпустці у зв’язку із вагітністю, пологами і для догляду за дитиною.
Роботодавець не може змусити працівника прибути для здійснення щеплення, а отже, щеплення працівника на COVID-19 (з урахуванням положень, визначених вище) здійснюється за його бажанням та працівник не може бути відкликаний із щорічної відпустки, відпустки у зв’язку із вагітністю, пологами і для догляду за дитиною для цих цілей.
Ми не можемо прогнозувати те, що практика вільної відмови від вакцинації збережеться, оскільки, у квітні 2020 року ЄСПЛ визнав обов’язкову вакцинацію дітей в Чехії такою, що не порушує право на повагу до приватного життя.
Чи можуть кандидату, який не вакцинувався, відмовити у прийнятті на роботу? Або усунути від виконання обов’язків працівників, які вже працюють?
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” ст. 7, ч. 1 ст. 46 Кодексу законів про працю України передбачають право роботодавця усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які ухиляються від обов’язкових щеплень, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Стаття 22 Кодексу законів про працю України встановлює заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
Як і визначено вище, щеплення від Covid-19 не є обов’язковим щепленням.
Отже, відмова у прийнятті на роботу, працівника, який відмовився вакцинуватись на Covid-19 та рішення про усунення від виконання обов’язків працівників, які вже працюють та заперечують проти щеплення на Covid-19 є протиправними.
Чи є вікові обмеження вакцинації працівників (наприклад, неповнолітні/ті, кому за 60 років теж повинні вакцинуватися)?
Вакцини на COVID-19, які допущені до застосування та ті, які проходять клінічні випробування на території України не можуть бути поширені на дітей до 18 років.
Інформації про можливість вакцин проти COVID-19 бути застосованими серед дітей віком до 18 років наразі немає як на користь застосування вакцини, так і на заперечення можливості її використання.
Особи похилого віку є особливою групою ризику. Останні можуть померти через хворобу та її ускладнення. Відтак, людям похилого віку вакцинація рекомендована у першу чергу.
Чи обов’язково вакцинація повинна проходити у медичному закладі? Чи можна її організувати на території підприємства, наприклад? Чи існують обмеження до кількості працівників, які виявили бажання вакцинуватися?
Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МООЗ №595, Примірним положенням про кабінет щеплень затвердженим наказом МООЗ №1095, Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 – 2022 роках дозволено здійснювати вакцинацію мобільними бригадами з імунізації та дозволено здійснювати вакцинацію на базі пунктів щеплень.
Отже, вакцинація не обов’язково повинна проходити у медичному закладі, вакцинацію є можливим здійснити на території підприємства.
Стосовно обмежень слід звернути увагу на те, що Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 – 2022 роках не передбачено обмеження до здійснення кількості вакцинацій.
Є лише обмеження для мобільних бригад, які здійснюють вакцинацію за розрахунковою спроможністю (кількістю осіб, яких можливо за один день вакцинувати).
