Як документувати воєнні злочини

Джерело: Юридична газета

З початку збройної агресії росія постійно вчиняє воєнні злочини. Це катування і вбивства цивільних, бомбардування невійськових об’єктів, знищення об’єктів інфраструктури, незаконний вивіз цивільних до росії тощо. Подібні злочинні факти постійно фіксуються українською стороною — як офіційними державними органами, так і громадянами. На сьогодні як офіс Генерального прокурора, так і прокурор Міжнародного кримінального суду надали можливість передавати зібрані докази воєнних злочинів до своїх офісів. Але перше, ніж збирати подібні факти та свідчення, варто розібратись, що таке воєнні злочини та як їх правильно зафіксувати.

Що таке воєнні злочини

Таке поняття, як воєнний злочин, у чинному законодавстві України відсутнє. Кримінальний кодекс у розділі ХІХ містить поняття військових злочинів (кримінальних правопорушень). Відповідальність за статтями цього розділу несуть військовослужбовці Збройних сил України, Служби безпеки, а також інших суб’єктів, визначених ст. 401 КК. При цьому деякі правники помилково називають ці злочини такими, що стосуються лише діянь всередині війська чи порядку несення служби. Певною мірою це дійсно так, але вказаний розділ КК містить і такі кримінальні правопорушення, як мародерство (ст. 433), насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 434) та погане поводження з військовополоненими (ст. 435 КК України).

Поняття воєнних злочинів у нашому правовому полі використовується для того, щоб окреслити кримінальні правопорушення, які вчиняються військовослужбовцями країни-агресора, містяться в розділі ХХ Кримінального кодексу та називаються кримінальними правопорушеннями проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Саме тут описані диспозиції всіх діянь, які здійснюють військові РФ на території України: пропаганда війни, розв’язування та ведення агресивної війни, порушення законів і звичаїв війни, геноцид тощо.

Найчастіше нашими правоохоронними органами реєструються кримінальні справи за ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни», яка описує жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, тощо.

Римський статут Міжнародного кримінального суду також не містить визначення «воєнний злочин». Перелік злочинів, які можуть вчинятись військовослужбовцями під час війни, зазначений у ст. 8 Статуту. Такі діяння (враховуючи переклад з офіційних мов, якими викладений Римський статут) доцільніше називати «злочини війни».

Таким чином, поняття «воєнні злочини» використовується з метою відрізняти їх від військових та окреслити саме той обсяг правопорушень, за які мають відповідати військові держави-агресора. До прикладу, це можуть бути:

• тортури та нелюдське ставлення, навмисне вбивство;
• незаконне та великомасштабне привласнення майна (мародерство);
• навмисний напад на цивільні об’єкти, тобто такі, яке не є військовими цілями;
• нанесення ударів по об’єктах чи транспорту, який залучається до надання гуманітарної допомоги;
• взяття заручників;
• нанесення ударів по медичним установам;
• розграбування міста чи населеного пункту, навіть якщо він взятий штурмом;
• зґвалтування.

Що та як фіксувати

Фіксування воєнних злочинів може відбуватись як в момент їх вчинення, так і після того з метою зафіксувати наслідки, учасників, свідків та інші обставини, якщо не було можливості провести фіксацію в момент здійснення такого злочину. Найголовніше правило — це збереження власного життя, тому піддавати небезпеці себе або потенційних свідків не варто.

Також треба пам’ятати, що в будь-якому випадку зафіксовані окремі факти чи злочинні дії будуть розслідуватись та перевірятись компетентними органами. Однак до цього моменту окремі речові докази можуть зникнути, свідки можуть переїхати в інше місце тощо. У зв’язку з цим ще одним обов’язковим правилом є якомога детальніша фіксація фактів та учасників обставин.

Виходячи з наведених вище прикладів військових злочинів, можна сформулювати перелік того, що саме варто фіксувати:

• поранених і загиблих цивільних;
• факти знущання, нелюдського поводження, катування;
• пошкоджені та знищенні цивільні, невійськові об’єкти (заводи, школи, будинки, в т.ч. багатоквартирні, тощо);
• знищення або пошкодження медичних чи гуманітарних місій, об’єктів та установ, належного їм автотранспорту, факти перешкоджання наданню медичної чи гуманітарної допомоги;
• докази обстрілів та бомбардувань у житлових кварталах;
• факти використання символіки Червоного хреста як прикриття для вчинення злочинів;
• акти мародерства.

Незважаючи на те, яким чином фіксуються такі злочини (на відео, фото чи просто письмово), перш за все варто повідомити дані особи, яка проводить фіксацію: зазначити прізвище, ім’я, по батькові, вказати точне місце, де проводиться фіксація, дату та час, за можливості погодні умови (це може стати в нагоді криміналістам при подальшому дослідженні речових доказів). Якщо дані фіксуються на відео чи фото, варто зняти навколишню обстановку (так званий загальний план), а потім конкретний об’єкт чи обставини.

Якщо, до прикладу, фіксуються факти вбивства медичних працівників чи учасників гуманітарної місії, акцент варто зробити на відповідних медичних нашивках на одягу, знаках тощо.

Якщо ж фіксується обстріл жилих масивів чи руйнувань внаслідок цього, обов’язково варто зазначити адресу чи точне місцезнаходження зруйнованого об’єкту. Якщо на приладі, яким проводиться зйомка, є технічна можливість, необхідно ввімкнути дані геолокації. При фіксуванні випадків бомбардування варто зняти воронки від вибухів, зазначити їх розміри, точне місцезнаходження. Також, якщо є можливість, відзняти місця знаходження уламків. Якщо є підозра, що такі докази можуть бути втрачені, їх варто вилучити та надалі передати представникам відповідних органів.

Обов’язковим елементом фіксації воєнних злочинів є також встановлення додаткових свідків та потерпілих. Перш за все, варто занотувати їх дані: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання чи можливе подальше місце знаходження, засоби зв’язку. Для розуміння, що такі люди дійсно можуть у майбутньому виступити як надійні свідки, їх варто коротко опитати на відео або хоча б письмово.

Окрім цього, за можливості та без ризику для життя варто зафіксувати дані про ворога: номер техніки або військових з’єднань, якщо такі озвучувались, позивні, імена і по батькові солдат, офіцерів, розпізнавальні знаки на техніці, інші дані, які допоможуть ідентифікувати присутність тих чи інших осіб або військових об’єднань у певній місцевості.

Як передати зібрані докази

Для передачі зібраних фактів та доказів державні органи створили декілька ресурсів. Так, офісом Генерального прокурора створено єдину платформу по збиранню таких фактів. За посиланням warcrimes.gov.ua можна заповнити анкету, завантажити створені фото чи відео, зазначити свідків та описати факти воєнних злочинів. Крім того, передати докази можна за допомогою спеціального чат-бота Tribunal.ua за посиланням. Про це у телеграм-каналі поінформувала Держспецзв’язку.

Разом з тим, свідоцтва воєнних злочинів можна направляти безпосередньо головному прокурору Міжнародного кримінального суду в Гаазі Карім А. А. Хану на електронну пошту otp.informationdesk@icc-cpi.int.

Загалом варто пам’ятати, що чим детальніше будуть зафіксовані факти воєнних злочинів, тим більша вірогідність, що вони будуть прийняті в якості доказів та використані при засудженні винних осіб.