Сьогодні отримання бізнесом запитів від правоохоронних органів про надання інформації або документів, не викликає особливих здивувань. Хіба що в період воєнного часу їх стало трохи менше, враховуючи що правоохоронці мають зовсім інші завдання. Загалом, під час воєнного стану положення закону щодо можливостей та підстав направлення такого запиту ніяк не змінились, законодавець не надав правоохоронцям будь-яких додаткових повноважень та не посилив відповідальність в разі ненадання відповіді.
Як показує практика, запити від правоохоронців частіше всього надходять на підставі ч.2 ст.93 КПК України, якою регламентовано право сторони обвинувачення здійснювати збирання доказів, в тому числі, шляхом витребування відповідної інформації або документів.
Не зважаючи на вказане, кожен окремий правоохоронний орган має можливість направляти запити про отримання інформації та/або документів на підставі положень свого відомчого закону. При цьому, варто мати на увазі, що хоч і вимоги до оформлення таких запитів будуть практично ідентичні, відповідальність за їх невиконання може відрізнятись.
Вимоги до оформлення запиту
Загалом, кожен з правоохоронних органів, а їх зараз чимало (Національна поліція, СБУ, НАБУ, ДБР, БЕБ) має свої затверджені інструкції з діловодства, де регламентовано, як мають виглядати та що містити ті чи інші документи, в тому числі і запити. Загалом, якщо всі їх проаналізувати, то вимоги доволі схожі, якщо не ідентичні взагалі.
Так, для зазначених нижче органів, затверджені наступні Інструкції:
- Національна поліція: Інструкція з діловодства в системі МВС України, затверджена Наказом МВС України №747 від 23.08.12 – далі Інструкція МВС;
- НАБУ: Інструкція з діловодства у Національному антикорупційному бюро України, затверджена Наказом Директора НАБУ №26 від 19.02.19 – далі Інструкція НАБУ;
- ДБР: Інструкція з діловодства у центральному апараті ДБР, затверджена Наказом Державного бюро розслідувань №859 від 22.12.20;
- Бюро економічної безпеки наразі або ще не має власної розробленої інструкції, враховуючи «молодий вік» правоохоронного органу, або в зв’язку із воєнним часом не викладала документ у відкритий доступ.
- Щодо СБУ, вказане відомство окремої інструкції з цього питання не має.
Але не варто думати, що вказані два останні органи, враховуючи відсутність типової інструкції з діловодства, можуть не дотримуватись взагалі будь-яких вимог щодо ведення документації, в тому числі при створенні та направленні запитів.
Так, існує Типова Інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах влади (затверджена Постановою КМУ від 17.01.18 № 55 – далі Типова Інструкція). Враховуючи, що Бюро економічної безпеки є центральним органом влади, вимоги вказаної інструкції розповсюджуються і на БЕБ. Така ж ситуація і з органами ВМС, оскільки в наведеній вище Інструкції МВС не всі питання врегульовані.
Загалом, якщо відійти від положень, які регламентують зовнішній вигляд документу в частині ширини відступів, положення державного гербу або розміру шрифту, на основі вказаних вище документів, а також практичного досвіду, можливо стверджувати, що запити правоохоронних органів оформлюються практично однаково.
Відповідно до Розділу «Бланки документів» подібні документи обов’язково оформлюються на бланку, окрім випадку, наприклад, якщо це електронний документи (п.19 Типової Інструкції). При цьому, обов’язково зазначаються найменування установи, код ЄДРПОУ, довідкові дані про установу. Подібні ж вимоги затверджені та застосовуються до документів (запитів) як НАБУ так і ДБР.
Доволі часто виникає нерозуміння, особливо у тих хто отримує запити правоохоронців, хто ж підписав документ, оскільки інколи біля назви посади підписанта міститься коса риска, яка зазвичай вказує, що документ підписано особою, яка заміщає підписанта, зазначеного в документі.
На такий випадок в Типовій Інструкції, а саме в п.53 визначено, що у разі відсутності посадової особи, найменування посади, прізвище, власне ім’я якої зазначено на проекті документа, його підписує особа, що виконує її обов’язки, або її заступник. У такому разі обов’язково зазначаються фактична посада, власне ім’я і прізвище особи, яка підписала документ, при цьому виправлення вносить рукописним способом особа, яка підписує документ. Не допускається під час підписання документа ставити прийменник “За” чи правобічну похилу риску перед найменуванням посади. У разі заміщення керівника за наказом (розпорядженням) до найменування посади додаються символи «В. о.».
Те ж саме правило міститься і в п. 41 Інструкції НАБУ та в п.69 Інструкції ДБР.
Часто виникають непорозуміння, щодо того, чи варто підпис на відповідному запиті скріплювати печаткою.
Якщо звертатись до Типової Інструкції, яка нагадаємо, регламентує документообіг в тому числі поліції та БЕБ, п.п.67-69 а також Додаток 3 до Інструкції визначає, які документи мають містити відбиток гербової печатки і серед зазначених документів запит про витребування інформації не значиться. Пункт 79 Інструкції ДБР та Додаток 10 до неї також не містять в переліку запит, як документ на якому має бути відтиск печатки.
Трохи інша ситуація в НАБУ. Відповідно до п.52 Інструкції НАБУ всі документи (а відповідно і запити про надання інформації) підготовлені, наприклад, детективом відділу внутрішніх розслідувань мають бути скріплені гербовою печаткою. Тож, якщо до вас надійшов запит детективу з такого відділу, гербова печатка на документі має бути.
Якщо говорити про порядок надсилання запитів, то вказані вище інструкції містять відповідні розділи, які регламентують відправку вихідної кореспонденції.
Відповідно до таких положень, запити можуть бути доставлені засобами поштового зв’язку, електронного зв’язку, а також фельд’єгерською службою.
Також, вказаними вище інструкціями допускається доставлення документів особисто працівником.
Варто зауважити, що останнім часом правоохоронні органи дуже часто направляють запити електронним зв’язком, через месенджери або електронну пошту. Так, якщо направляється сканований документ, то він не потребує цифрового підпису. Якщо ж направлено електронний документ – цифровий підпис необхідний. Більше того, якщо говорити про належний порядок направлення, то зазначені інструкції передбачають відправку електронних або сканованих листів на електронну пошту, але аж ніяк не на месенджери, як це полюбляють робити останнім часом деякі правоохоронці.
Зміст запиту. Що правоохоронці можуть витребувати?
Запити правоохоронних органів пов’язані із необхідністю отримати певну інформацію або документи в рамках кримінального провадження. В такому випадку, вони використовують посилання на ч.2 ст. 93 КПК України. У вказаній статті законодавець навмисно не конкретизував, які саме відомості може запитувати правоохоронний орган. Тож, сьогодні ми маємо дуже непоодинокі випадки, коли витребовується, наприклад у приватних осіб, загальнодоступні документи або ж інформація, що може міститись у відкритих джерелах або може бути отримана в державних органах.
При цьому варто пам’ятати, що на підставі вказаної норми, правоохоронні органи можуть збирати інформацію лише в рамках певного кримінального провадження, як сторона обвинувачення.
На підставі вказаної статті Кримінального процесуального кодексу України також направляє запити Бюро економічної безпеки (відповідно до ч.7 ст.7 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки»), Державне бюро розслідувань (п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань») та звісно Національна поліція.
Вважаю, що окремим блоком можна виділити НАБУ та СБУ як органи які надсилають запити на отримання інформації та/або документів не тільки на підставі ст.93 КПК України.
Так, Служба безпеки України частіше всього посилається на п.5 ст.7 ЗУ «Про контррозвідувальну діяльність» відповідно до якого співробітники СБУ можуть збирати та вивчати широкий обсяг відомостей про осіб та установи для попередження або припинення протиправних посягань на державну безпеку України. Хоч законодавець і передбачив, що вказані дії можна робити «за наявності визначених законом підстав», вказане не означає що такий запит може бути виключно в рамках кримінального провадження.
Також, законодавець наділив НАБУ, відповідно до п.3 ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України», можливістю направляти запити на підставі зазначеної статті Закону і не тільки в рамках кримінального провадження, а й при зборі та аналізі інформації, навіть якщо провадження ще не має.
Однак, відповідно до вимог вказаного Закону та завдань НАБУ обсяг інформації, яку НАБУ витребовує є доволі специфічним, оскільки стосується задекларованої фінансової інформації певного суб’єкта або відомостей щодо використання Державного бюджету, державного чи комунального майна (п.3 ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України»). Хоча як показує практика, із вказаною вище інформацією фактично може бути пов’язаний практично кожен аспект життєдіяльності будь-якої особи, а тому обґрунтування в необхідності отримання тієї чи іншої інформації, яка на перший погляд не пов’язана з вищезазначеним, залежить лише від юридичної майстерності детектива.
Таким чином, вказані вище два правоохоронні органи можуть направити запити не тільки при зібранні інформації в рамках кримінального провадження як сторона обвинувачення, а і у випадку коли збирають та аналізують дані відносно певного суб’єкта, що значно розширює їх можливості та обсяг даних які вони обґрунтовано можуть вимагати надати.
Як відповісти на запит? Дотримання строків
Питання щодо необхідності надання відповідей на запити, обсяги, зміст та строки завжди будуть актуальні серед правозахисників. При цьому, варто пам’ятати найголовніше правило: не варто взагалі ігнорувати запит правоохоронців, навіть якщо сам запит необґрунтований та безпідставний, а викладені в ньому обставини та сама вимога не стосується вас взагалі, оскільки при залишення запиту без уваги правоохоронці стверджуватимуть про факт ненадання відповіді, що може призвести до притягнення до адмінвідповідальності за ст. 185-13 КУпАП.
Загалом, правильність відповіді залежить перш за все від того, як саме правоохоронний орган обґрунтував необхідність направлення запиту та на які норми закону посилався при витребуванні даних.
Так, можливий запит виключно на підставі ст.93 КПК України. У такому випадку варто розуміти, що законодавець по-перше не передбачив надання відповіді як обов’язок того, хто отримав запит правоохоронців. По-друге, вказаною статтею не передбачено взагалі ніяких строків надання відповіді на запит. Тому, якщо правоохоронний орган, посилаючись на ст.93 КПК України, встановлює строк надання відповіді «негайно», десять днів або ж взагалі чітко їх не визначає, лише особі, яка буде надавати відповідь на запит визначатись із строком відповіді та чи відповідати на запит взагалі. Однак, варто мати на увазі, що в разі не надання відповіді, правоохоронці частіше всього після такого звертаються до суду за тимчасовим доступом до речей і документів.
Можлива також і інша ситуація, при якій правоохоронний орган посилається не тільки на ст.93 КПК України, а одночасно і на відповідну статтю свого закону, де зазначається строки надання відповідей на запити.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» встановлений строк до трьох днів при наданні відповіді на запит, який може бути подовжений ще на дві доби.
Для БЕБ встановлений строк в десять днів (відповідно до ч.9 ст.7 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України»), для ДБР це також триденний термін, який може бути продовжений до десять діб (ч.1 ст.7 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань»). Є свої строки і для СБУ. Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.25 ЗУ «Про Службу безпеки України» інформація та документи за запитом СБУ мають надаватись негайно, а в разі неможливості – протягом 10 днів.
Тож виникає питання, чи варто вже в такому випадку надавати відповідь та додержуватись при цьому визначених законами строків.
Виходячи з практики, якщо надання відповіді прострочили, практично жоден правоохоронець не буде намагатись скласти протокол за ст.185-13 КУпАП оскільки швидше та практичніше звернутись до слідчого судді за тимчасовим доступом, а не витрачати час на складання протоколу та розгляд його в суді. Тим не менш, варто мати на увазі зазначені вище строки надання відповідей та, за можливості, їх не порушувати або ж обґрунтувати суттєві причини надання відповіді поза строками.
Щодо змісту самої відповіді, наданні чи відмові у наданні документів і інформації, практика доволі неоднозначна тому варто отримати консультацію у адвоката.
В будь-якому випадку, необхідно додержуватись наступних критеріїв:
- Відповідь, не залежно чи це відмова чи часткове задоволення запиту, має бути обґрунтована.
Так, якщо запит надходить в порядку ст.93 КПК України, частіше всього відповідь буде стосуватись того, що сторона обвинувачення збирає докази шляхом проведення відповідних слідчих дій, в даному випадку тимчасового доступу або ж обшуку. При цьому варто зазначити, що ніхто не відмовляється надати запитувану інформацію, просто це є намаганням додержуватись встановленого КПК порядку. Частіше всього, саме Національна поліція звертається на підставі вказаної статті.
Якщо ж, до прикладу, звернулось із подібним запитом НАБУ з обґрунтуванням як ст.93 КПК так і вищезазначеної норми власного відомчого Закону, варто звернути увагу на саму суть запиту, тобто чи не запитують інформацію яка є з обмеженим доступом і на яку необхідно отримати відповідну ухвалу суду. Можливо, запит викладено не зрозуміло і не можна встановити які саме документи чи інформацію необхідно надати.
- Взагалі ігнорувати запит не варто, про що вже говорилось вище.
- При запитуванні загальнодоступної інформації, її все одно варто надати. При цьому необхідно розуміти, що не має сенсу відмовляти в наданні таких даних, оскільки правоохоронці все одно їх отримають через відкриті джерела або реєстри, а ви в свою чергу, можете отримати адміністративну справу за відмову у наданні інформації. Також, особливо на сьогоднішній день коли діє воєнний стан, варто розуміти, що загальнодоступні реєстри можуть не працювати, а тому запит правоохоронців на, здавалося б доступну широкому загалу інформацію, може бути продиктований саме такими причинами.
Відповідальність при ненаданні відповіді
Відповідальність за порушення вимог закону при наданні відповідей на запит м\абуть найбільше хвилює власників бізнесу та інших осіб, кому такі запити надходять.
Відповідно до ст.185-13 КУпАП законодавець передбачив відповідальність за:
- ненадання інформації;
- надання завідомо недостовірної інформації
- надання інформації не в повному обсязі
- порушення строків надання інформації.
При цьому, статтею передбачено, що відповідальність наступає при вказаних порушеннях відносно НАБУ, СБУ, ДБР, БЕБ, однак Національна поліція до цього переліку не потрапила.
Якщо особу визнають винною в такому порушенні, то можуть накласти штраф від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а якщо притягнуть ще раз протягом року – штраф від чотирьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, варто зазначити, що судова практика про притягнення до адмінвідповідальності за вказаною статтею ще належним чином не сформувалась. Щодо СБУ, ДБР та БЕБ вона практично відсутня та особливо не доступна в період воєнного часу через тимчасово не працюючий реєстр судових рішень.
Щодо НАБУ деяка практика існує, але і вона далека від спільного знаменника.
Так, частинна суддів вважає, що у випадку наявності кримінального провадження, детективи НАБУ мають керуватись ст.93 КПК України при витребуванні доказів чи інформації. Така позиція відображена, наприклад, в постанові Київського апеляційного суду від 19.02.20р. по справі № 761/17100/19.
Але є і протилежні рішення. Так, наприклад, в постанові Шевченківського районного суду від 04.07.18 по справі № 761/22970/18 зазначено, що слідчий чи прокурор може сам вирішувати в якому порядку йому витребовувати докази, використовуючи заходи забезпечення кримінального провадження (тимчасовий доступ) або ж отримати інформацію з інших доступних джерел.
Також, існують спори і щодо диспозиції самої статті 185-13 КУпАП, оскільки стаття говорить лише про інформацію. Як наслідок, частина правників вважає, що у випадку, коли правоохоронці вимагають надати «документи», а не «інформацію», при відмові на такий запит, відповідальність не має наступати. Така думка викладена у вищезгаданій постанові Київського апеляційного суду від 19.02.20.
В той же час, протилежна думка міститься в постанові Апеляційного суду міста Києва від 03.08.18 по справі № 758/7329/18
Доцільно зробити висновок, що єдиного алгоритму чи шаблону рішення, як відповісти на запит правоохоронного органу, не існує.
Кожен запит потрібно розглядати індивідуально, залучивши адвоката. Тим не менш, взагалі ігнорувати запит не варто, при цьому надання відповіді на вимогу має бути обумовлене якомога меншими негативними наслідками для особи чи установи.
