Джерело: Юрист&Закон
Відомий американський інвестор Воррен Баффет сказав, що потрібно 20 років, щоб створити репутацію, і 5 хвилин, щоб її зруйнувати. З його висловом неможливо не погодитись. Дійсно, ЗМІ, або телепрограми за участю популярних артистів чи політиків мають значний авторитет у суспільстві. Але чи завжди все, що публікується у ЗМІ або обговорюється у новинах відповідає дійсності? Питання риторичне. Що ж робити у випадку, коли особа зазнала наклепу та/або відносно неї поширили недостовірну інформацію?
Одним із видів особистих немайнових прав, які охороняються цивільним законодавством є захист честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до Конституції України життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Стаття 1 Хартії Європейського Союзу про основні права закріплює: «Людська гідність є недоторканною. Вона підлягає повазі та захисту».
Статтею 12 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН передбачено, що «ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань».
Аналогічне положення закріплене у ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, де зазначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Проте, у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків.
Аналізуючи способи захисту честі, гідності і ділової репутації, слід зазначити, що вони поділяються на основні та спеціальні.
Так, основними способами захисту особистих немайнових прав є:
-вимога непорушення таких прав;
-вимога припинення порушення таких прав;
-вимога відновлення порушених прав;
Серед спеціальних способів виділяють наступні:
-спростування недостовірної інформації та право на відповідь;
-заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права;
-поновлення порушеного особистого немайнового права;
– відшкодування моральної шкоди.
При цьому, варто розрізняти коли, та при яких обставинах застосовувати той, чи інший спосіб захисту. Але для цього потрібно з’ясувати суть кожного із способів захисту та визначити правові наслідки їх застосування.
Отже, при спростуванні – поширена інформація визнається недостовірною, а реалізуючи право на відповідь – особа має право висвітлити своє бачення щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною. При цьому, спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
Заборона поширення інформації, що принижує честь, гідність та репутацію фізичної особи передбачає два види припинення розповсюдження інформації: перший – коли право порушується зараз; другий – коли право вже порушене. Такий спосіб захисту застосовується до масових поширень інформації. Відмінність такого способу захисту особистих немайнових прав від спростування недостовірної інформації полягає в тому, що заборона поширення інформації може бути застосована і як до недостовірної інформації, так і до абсолютно правдивої. Тобто, в такому випадку на особу покладено обов’язок довести, що поширення такої інформації порушує його особисті немайнові права.
Поновлення порушеного права відбувається наступним чином.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, фізична або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов’язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Право на відшкодування моральної шкоди має особа, честь, гідність та ділову репутацію якої принижено, а відшкодовує моральну шкоду особа, яка завдала такої шкоди. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
Звісно, існують ситуації в яких можливо врегулювати спір в досудовому порядку, застосовуючи вище перелічені способи захисту, проте, коли досудове врегулювання неможливе, або воно не дало жодного результату, у такому випадку найкращий та дієвий механізм захисту честі, гідності та ділової репутації – це звернення до суду з відповіднім позовом.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 81 ЦПК України обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві. Водночас особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права. Захист особистого немайнового права, зокрема захист честі, гідности та ділової репутації здійснюється способами, встановленими главою 3 Цивільного кодексу України.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Юрій Миколайович Іванов проти України» у п. 64 рішення зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню надалі, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
З огляду на вищезазначене, ефективним захистом порушеного права на честь, гідність та ділову репутацію буде сукупність декількох способів. Наприклад, якщо стосовно вас поширили недостовірну інформацію і вона набула масового поширення, внаслідок чого ваші особисті немайнові права були порушені, то доцільно обрати не один спосіб захисту, а їх сукупність у вигляді спростування недостовірної інформації̈, заборони поширення інформації, а також відшкодування моральної шкоди.
